Аккерманська фортеця

Аккерманська фортеця — це історична та архітектурна пам’ятка, яка є найбільшою фортецею в Україні. Вона була побудована в XIII-XV століттях на місці руїн античного міста Тіра. Фортеця розташована в місті Білгород-Дністровський Одеської області.

Схема фортеці

Фортеця розташована на скелястому березі Дністровського лиману. Вона має форму неправильного багатокутника, загальна площа — понад 2 га. Периметр стін становить 2,5 км, а їхня товщина — від 1,5 до 5 метрів. Висота стін і башт — від 5 до 15 метрів.

Фортеця складається з трьох дворів: Цитаделі, Гарнізонного і Громадянського.

Цитадель — це найдавніша і найбільш укріплена частина фортеці. Вона була побудована генуезцями в XIII столітті. Цитадель складається з чотирьох башт, з’єднаних між собою муром і розташована на території Гарнізонного двору. Башти мають власні назви: Придвірна, Комендантська, Темниця та Скарбниця.

Гарнізонний двір був забудований казармами, стайнями та складами боєприпасів.

Громадянський двір — це найбільший двір фортеці. Він був забудований житловими спорудами, мечеттю та іншими будівлями. У XIX столітті усі житлові будівлі двору були розібрані.

Карантинний двір був призначений для торгівлі та складів. Від цього двору практично нічого не залишилося.

Фортеця почала будуватися в XIII столітті і перебудовувалася протягом століть. Вона зазнала нападів татар, турків, поляків і румунів. Фортеця є важливою історичною пам’яткою України.

Будівництво

Фортеця Монкастро була побудована на місці давньогрецького міста Тіра, яке було зруйноване готами та гунами. Після греків на цьому місці жили даки, анти та слов’яни. У Х столітті Білгород входив до складу Київської Русі, потім Угорського королівства, а ще пізніше – Галицько-Волинського князівства.

Більшість істориків вважають, що фортецю заснували генуезці в ХІІІ столітті, коли ця територія входила до складу Золотої Орди. Монкастро було татарським містом, але правили в ньому генуезці. Фортеця мала контролювати Дністровський лиман.

У другій половині XIV століття генуезці втратили свій вплив у Причорномор’ї. На зміну їм прийшло Велике князівство Литовське, а потім – Молдавське.

Молдавське князівство

У XV столітті, після падіння Золотої Орди, Білгород-Дністровський став частиною Молдавського князівства. Місто, яке тоді називалося Четятя Албе (Біле Місто), стало одним із найбільших і найважливіших міст у регіоні. Його населення становило близько 20 тисяч осіб, у тому числі молдовани, греки, генуезці, вірмени, євреї та татари.

Основою міста була фортеця, яка на той час вже значно розширилася. До 1440-х років вона мала 34 башти, деякі з яких були висотою до 20 метрів. Фортеця була обнесена глибоким ровом і стінами, складеними з білого вапняку. Для будівництва використовувалися також яйця, вугілля, кремній і просо, що допомагало підтримувати нормальний гідротермічний баланс у стінах.

У 1440 році було закінчено будівництво сегменту, який не був ні муром фортеці, ні її баштою. Цей сегмент зберігся до наших днів. Він виступає за мури фортеці і майже впритул підходить до лиману. У стіну будівлі вмуровано 10 кам’яних ядер, які, як вважають, були закладені як оберіг. Практичної оборонної доцільності сегмент з ядрами не мав. Тривалий час історики та архітектори не могли визначити призначення цієї споруди.

У другій половині XV століття Молдавське князівство почало втрачати свою силу. У 1457 році Молдову захопив господар Стефан Великий. Він приділив велику увагу Білгороду, який був головним оборонним центром на південному сході держави. Фортецю було добудовано і укріплено новими потужними мурами та великою брамою. Для охорони було поставлено постійний гарнізон.

Тетраксис

На стіні однієї з веж фортеці вмуровано 10 кам’яних ядер, які утворюють 9 правильних рівних трикутників. Ця фігура називається тетраксис.

Дехто вважає, що тетраксис має магічне значення. Його використовували у своїх обрядах друїди, а пізніше він став одним із символів масонської ложі. Ця версія підтверджується знайденою в одній із башт табличкою з написом «Майстер Федорко закінчив будівництво у 1440 році». Майстром у той час називали главу масонської ложі.

Османська імперія

У 1484 році Османська імперія захопила Аккерман, який до того належав Молдавському князівству. Місто стало важливим опорним пунктом Османської імперії на півночі.

Протягом 328 років Османської влади Аккерман неодноразово ставав об’єктом нападів з боку запорозьких козаків, молдаван і поляків. Однак фортеця була добре укріплена і жодного разу не була взята штурмом.

Причини нападів на Аккерман

Запорозькі козаки нападали на Аккерман, щоб його пограбувати. Молдовани і поляки також були не в захваті від османського панування і намагалися звільнити місто.

Фортифікація Аккермана

Фортеця Аккермана була однією з найсильніших в Османській імперії. Вона була оточена потужними стінами і ровами, а також мала численні гармати.

Російсько-турецькі війни

У 1770 році Аккерман був захоплений російськими військами під час Російсько-турецької війни. Однак за Кючук-Кайнарджійською мирною угодою місто було повернуто Османській імперії.

У 1789 році Аккерман знову був захоплений російськими військами під час Другої російсько-турецької війни. Цього разу місто було утримане Росією.

Бухарестський мирний договір

У 1812 році за Бухарестським мирним договором Аккерман з усією Бессарабією перейшов до Російської імперії.

Місто залишалося частиною імперії до 1918 року, у якому воно було окуповано Румунією, а в 1940 році відійшло до СРСР.

Подальша історія

Аккерманська фортеця протягом століть служила військовим об’єктом. У 1832 році вона втратила своє стратегічне значення і була оголошена історико-архітектурною пам’яткою. З того часу фортеця є цивільним об’єктом.

У 1918 році Білгород, де розташована фортеця, був захоплений Румунією. Під румунською владою місто перебувало до 1940 року, коли його приєднали до УРСР. У 1941 році Білгород знову захопили румуни, але в 1944 році його звільнили радянські війська. Місто було перейменовано в Білгород-Дністровський, а фортеця стала музеєм-заповідником.

Сьогодні Аккерманська фортеця є одним з найпопулярніших туристичних об’єктів в Україні. Тут проводять інсценовані вистави, пісенні фестивалі та знімають фільми.