Окей, уявімо: ти гуляєш собі Туреччиною, Мальтою або навіть Кримом і раптом натикаєшся на… борозни в камені. Глибокі, рівні, ніби хто на тракторі проїхав. Звучить як привід викликати Індіану Джонса? А може, просто віз з 19 століття проїхав?
В чому суть «змови»: колія — це не артефакт
Камінь каменю — різний
Найперше, що треба знати — не весь камінь однаково твердий. Більшість слідів залишено не на граніті, а на більш ніжному від вологи вапняку. Він вбирає воду, стає м’яким — от і маєш борозну навіть від велосипеда, не те що від фури з залізними колесами.
Орегонська правда
У США, на Орегонському шляху, де переселенці 1800-х років валили на захід у пошуках кращого життя, залишилось чимало слідів у камені. Вози прорізали навіть піщаник. А тепер подивись на фото — хіба не один в один як на Мальті чи в Криму?
А де ж копита?
Часте питання: чому нема слідів від тварин, які тягли повозки? А от і відповідь:
- Вози перетягували вручну — на тросах, щоб не калічити тварин на камінні.
- Сила тяжіння робила своє — колеса продавлювали камінь, копита — ні.
Фотофакт: Крим і Чуфут-Кале
У Криму є місто-фортеця Чуфут-Кале, де теж купа слідів. Але от халепа: на фото 1880 року ніяких борозен нема, поверхня рівна. А от із середини 20 століття — вже є. Тож… це точно не справа вікінгів чи шумерів, ага.
А як щодо Туреччини і Мальти?
Ось тут цікавіше. Деякі колії справді йдуть… прямісінько в море. І виглядає це, м’яко кажучи, загадково. Але пояснення є і тут:
Вантаж, троси, парова тяга
У 19 столітті з паровими машинами придумали фішку: натягнути трос між двома тракторами, і гасати туди-сюди вантажами на колесах. А якщо порода м’яка — привіт, борозни в камені. І не треба вигадувати Атлантиду.
Ще одна гіпотеза
Частину вапняку могли замочувати в морі, щоб він став м’якшим для обробки. Звідси й колії в напрямку до води. Ну, або доставляли каміння по морю, і вигружали просто на берег, де і їхали по каменю.
Як це виглядає насправді?
- Орегонські сліди — підтверджено датами, мемуарами і фотографіями
- Чуфут-Кале — є фото «до» і «після»
- Мальта/Туреччина — все збігається по ширині колії з технікою 19 століття
Підсумки: хто все ж таки наїздив ці колії?
Сорі, але цього разу древні боги пролітають. Майже всі кам’яні колії — це справа рук (і коліс) звичайних людей 19–20 століть. Парові машини, тяглові воли, трохи дощу — і маєш собі «загадку тисячоліть».
А висновок такий: не всі дивні штуки — справа інопланетян. Іноді достатньо уважно подивитись на факти… і додати трохи здорового скепсису.
Знайшли помилку? Виділіть текст та натисніть комбінацію Ctrl+Enter або Control+Option+Enter.
