Куди подіти старі меблі, батарейки та їжу: що робити з відходами, які не можна просто викинути

Після ремон­ту зали­ша­ю­ться мішки буді­вель­но­го смі­т­тя, у шухля­дах рока­ми лежать старі теле­фо­ни та бата­рей­ки, а в холо­диль­ни­ку регу­ляр­но нако­пи­чу­ю­ться про­ду­кти, які ніхто не доїв. Частину таких речей люди авто­ма­ти­чно вики­да­ють у зви­чай­ний кон­тей­нер біля будин­ку, хоча саме вони ство­рю­ють най­біль­ше про­блем для сміт­тє­зва­лищ і довкілля.

Система сор­ту­ва­н­ня від­хо­дів в Україні поки пра­цює нерів­но­мір­но: у вели­ких містах уже є кон­тей­не­ри для пла­сти­ку, скла чи одягу, а в неве­ли­ких насе­ле­них пун­ктах бага­то кате­го­рій смі­т­тя досі про­сто їдуть на полі­го­ни. Але навіть за таких умов части­ну від­хо­дів можна ути­лі­зу­ва­ти зна­чно без­пе­чні­ше й розум­ні­ше, ніж про­сто вики­ну­ти все в один пакет.

Старі меблі та будівельне сміття — не для звичайного контейнера

Після ремон­ту бага­то хто сти­ка­є­ться з одна­ко­вою про­бле­мою: куди поді­ти старі двері, улам­ки пли­тки, шафи чи сан­те­хні­ку. У стан­дар­тні кон­тей­не­ри для побу­то­вих від­хо­дів таке смі­т­тя вики­да­ти не можна — воно займає занад­то бага­то місця та пошко­джує техні­ку для вивезення.

У деяких містах існу­ють окре­мі май­дан­чи­ки для вели­ко­га­ба­ри­тних від­хо­дів. Якщо їх немає, дово­ди­ться замов­ля­ти спе­ці­аль­ний вивіз. Частину речей при цьому не обов’язково одра­зу від­прав­ля­ти на смі­тник. Старі меблі, зали­шки ламі­на­ту, пли­тки чи гіпсо­кар­то­ну часто заби­ра­ють люди для дач, гара­жів або тим­ча­со­во­го житла.

Особливо це сто­су­є­ться мате­рі­а­лів після косме­ти­чно­го ремон­ту. Те, що для одних уже «мотлох», для інших може стати спосо­бом заоща­ди­ти на облаштуванні.

Не весь пластик однаково придатний для переробки

Одна з голов­них поми­лок — дума­ти, що будь-який пла­стик авто­ма­ти­чно пере­ро­бля­є­ться. Насправді різні типи упа­ков­ки мають різний склад, і дале­ко не всі кате­го­рії пла­сти­ку при­йма­ють навіть у вели­ких містах.

Найчастіше пере­ро­бля­ють пля­шки з мар­ку­ва­н­ням PET або HDPE — це зви­чні пла­сти­ко­ві пля­шки від напо­їв, побу­то­вої хімії чи моло­чних про­ду­ктів. А ось скла­дні бага­то­ша­ро­ві упа­ков­ки, части­на кон­тей­не­рів від їжі або дуже тон­кий пла­стик часто не пере­ро­бля­ю­ться взагалі.

Перед зда­чею пла­стик бажа­но мити. Брудна тара псує пар­тії втор­си­ро­ви­ни, а зали­шки їжі ство­рю­ють про­бле­ми під час сор­ту­ва­н­ня. Також варто зні­ма­ти мета­ле­ві кри­шки, плів­ки та сто­рон­ні еле­мен­ти, якщо це можливо.

Є кіль­ка кате­го­рій від­хо­дів, які люди най­ча­сті­ше ути­лі­зу­ють неправильно:

1. Батарейки та акумулятори.
2. Старі теле­фо­ни й дрі­бна електроніка.
3. Будівельне смі­т­тя.
4. Ліки.
5. Великогабаритні меблі.
6. Харчові від­хо­ди.

Саме вони ство­рю­ють най­біль­ше токси­чно­го наван­та­же­н­ня на сміттєзвалища.

Одяг рідко стає «сміттям» одразу

Щороку люди вики­да­ють вели­че­зну кіль­кість текс­ти­лю, хоча части­ну речей можна повтор­но вико­ри­сто­ву­ва­ти ще бага­то років. Одяг у хоро­шо­му стані часто при­йма­ють бла­го­дій­ні орга­ні­за­ції, волон­тер­ські цен­три або соці­аль­ні ініціативи.

Навіть силь­но зно­ше­ні речі інко­ли від­прав­ля­ють на пере­роб­ку — з тка­ни­ни роблять техні­чну ган­чір­ку, ізо­ля­цій­ні мате­рі­а­ли чи напов­ню­ва­чі для меблів.

Перед зда­чею одяг бажа­но випра­ти й вису­ши­ти. Брудні або мокрі речі зазви­чай про­сто вики­да­ють уже на етапі сортування.

Окрема кате­го­рія — взу­т­тя, ков­дри та постіль­на біли­зна. Їх часто пере­да­ють при­тул­кам для тва­рин або гума­ні­тар­ним організаціям.

Харчові відходи — одна з найбільших проблем смітників

Більшість побу­то­во­го смі­т­тя на кухні — це саме орга­ні­чні зали­шки. І про­бле­ма тут не лише в запа­ху. На полі­го­нах хар­чо­ві від­хо­ди без досту­пу кисню почи­на­ють актив­но виді­ля­ти метан — один із пар­ни­ко­вих газів.

У при­ва­тних будин­ках части­ну орга­ні­ки ком­по­сту­ють. У квар­ти­рах це скла­дні­ше, але навіть тут деда­лі попу­ляр­ні­ши­ми ста­ють дома­шні ком­по­сте­ри або подрі­бню­ва­чі відходів.

Подрібнювачі вста­нов­лю­ють під мий­кою: вони пере­ме­лю­ють зали­шки їжі та від­прав­ля­ють їх у кана­лі­за­цію. Але й тут є обме­же­н­ня — не всі кана­лі­за­цій­ні систе­ми одна­ко­во добре витри­му­ють таке навантаження.

Для людей, які займа­ю­ться садів­ни­цтвом, існу­ють ком­па­ктні вер­ми­фер­ми — закри­ті систе­ми з ком­по­стни­ми черв’яками. Вони пере­тво­рю­ють орга­ні­чні від­хо­ди на добри­во без силь­но­го запаху.

Стару техніку небезпечно просто кидати у смітник

Телефони, ноут­бу­ки, павер­бан­ки та бата­рей­ки містять токси­чні речо­ви­ни — літій, сви­нець, кадмій та інші ком­по­нен­ти, які не повин­ні опи­ня­ти­ся на зви­чай­но­му сміттєзвалищі.

Найнебезпечніша части­на — аку­му­ля­то­ри. Пошкоджені бата­реї можуть заго­ря­ти­ся або вибу­ха­ти, а токси­чні еле­мен­ти посту­по­во потра­пля­ють у ґрунт і воду.

У вели­ких містах деда­лі біль­ше мага­зи­нів еле­ктро­ні­ки вста­нов­лю­ють бокси для збору бата­ре­йок та дрі­бної техні­ки. Частину ста­рих при­стро­їв також можна здати на зап­ча­сти­ни або обмі­ня­ти за про­гра­ма­ми trade-in.

Особливо небез­пе­чно вики­да­ти пошко­дже­ні літі­є­ві аку­му­ля­то­ри разом зі зви­чай­ним смі­т­тям — саме вони ста­ють при­чи­ною пожеж на сор­ту­валь­них стан­ці­ях у різних країнах.

Ліки не можна змивати в каналізацію

Багато хто досі вва­жає, що про­стро­че­ні табле­тки най­про­сті­ше змити в уні­таз або рако­ви­ну. Насправді це одна з най­гір­ших практик.

Частина актив­них речо­вин про­хо­дить через систе­му очи­ще­н­ня води та потра­пляє у водо­йми. Особливу про­бле­му ство­рю­ють анти­біо­ти­ки — вони можуть впли­ва­ти на бакте­рії у при­ро­дно­му сере­до­ви­щі та спри­я­ти роз­ви­тку стій­ко­сті до ліків.

Якщо у вашо­му місті немає спе­ці­аль­них пун­ктів при­йо­му меди­ка­мен­тів, фахів­ці радять щіль­но запа­ко­ву­ва­ти табле­тки перед вики­да­н­ням, щоб до них не діста­ли­ся тва­ри­ни чи діти.

Сортування не вирішує все, але зменшує масштаб проблеми

Повністю «без­від­хо­дно­го» життя в суча­сно­му місті майже не існує. Але навіть базо­ві зви­чки — не кида­ти бата­рей­ки у зви­чай­ний кон­тей­нер, не зли­ва­ти ліки в кана­лі­за­цію чи не вики­да­ти робо­чий одяг одра­зу — уже сут­тє­во змен­шу­ють кіль­кість токси­чних відходів.

Головна про­бле­ма смі­т­тя не в одно­му пла­сти­ко­во­му ста­кан­чи­ку, а в мас­шта­бі. Коли міль­йо­ни людей рока­ми вики­да­ють небез­пе­чні речі без сор­ту­ва­н­ня, полі­го­ни посту­по­во пере­тво­рю­ю­ться на дже­ре­ло забру­дне­н­ня води, ґрун­тів і повітря.