Аккерманська фортеця: історія, архітектура та цікаві факти про найбільшу фортецю України

Аккерманська фор­те­ця — це істо­ри­чна та архі­те­ктур­на пам’я­тка, яка є най­біль­шою фор­те­цею в Україні. Вона була побу­до­ва­на в XIII-XV сто­лі­т­тях на місці руїн анти­чно­го міста Тіра. Фортеця роз­та­шо­ва­на в місті Білгород-Дністровський Одеської області.

Схема фортеці

Фортеця роз­та­шо­ва­на на ске­ля­сто­му бере­зі Дністровського лима­ну. Вона має форму непра­виль­но­го бага­то­ку­тни­ка, загаль­на площа — понад 2 га. Периметр стін ста­но­вить 2,5 км, а їхня тов­щи­на — від 1,5 до 5 метрів. Висота стін і башт — від 5 до 15 метрів.

Фортеця скла­да­є­ться з чоти­рьох дво­рів: цита­де­лі, гар­ні­зон­но­го, гро­ма­дян­сько­го і карантинного.

• Цитадель — це най­дав­ні­ша і най­більш укрі­пле­на части­на фор­те­ці. Вона була побу­до­ва­на гену­ез­ця­ми в XIII сто­літ­ті. Цитадель скла­да­є­ться з чоти­рьох башт, з’єд­на­них між собою муром і роз­та­шо­ва­на на тери­то­рії Гарнізонного двору. Башти мають вла­сні назви: Придвірна, Комендантська, Темниця та Скарбниця.
• Гарнізонний двір був забу­до­ва­ний казар­ма­ми, стай­ня­ми та скла­да­ми боєприпасів.
• Громадянський двір — це най­біль­ший двір фор­те­ці. Він був забу­до­ва­ний житло­ви­ми спо­ру­да­ми, мече­т­тю та інши­ми будів­ля­ми. У XIX сто­літ­ті усі житло­ві будів­лі двору були розібрані.
• Карантинний двір був при­зна­че­ний для тор­гів­лі та скла­дів. Від цього двору пра­кти­чно нічо­го не залишилося.

Фортеця поча­ла буду­ва­ти­ся в XIII сто­літ­ті і пере­бу­до­ву­ва­ла­ся про­тя­гом сто­літь. Вона зазна­ла напа­дів татар, тур­ків, поля­ків і руму­нів. Фортеця є важли­вою істо­ри­чною пам’я­ткою України.

Будівництво фортеці

Фортеця Монкастро була побу­до­ва­на на місці дав­ньо­гре­цько­го міста Тіра, яке було зруй­но­ва­не гота­ми та гуна­ми. Після гре­ків на цьому місці жили даки, анти та сло­в’я­ни. У Х сто­літ­ті Білгород вхо­див до скла­ду Київської Русі, потім Угорського коро­лів­ства, а ще пізні­ше — Галицько-Волинського князівства.

Більшість істо­ри­ків вва­жа­ють, що фор­те­цю засну­ва­ли гену­ез­ці в ХІІІ сто­літ­ті, коли ця тери­то­рія вхо­ди­ла до скла­ду Золотої Орди. Монкастро було татар­ським містом, але пра­ви­ли в ньому гену­ез­ці. Фортеця мала кон­тро­лю­ва­ти Дністровський лиман.

У дру­гій поло­ви­ні XIV сто­лі­т­тя гену­ез­ці втра­ти­ли свій вплив у Причорномор’ї. На зміну їм при­йшло Велике кня­зів­ство Литовське, а потім — Молдавське.

Молдавське князівство

У XV сто­літ­ті, після паді­н­ня Золотої Орди, Білгород-Дністровський став части­ною Молдавського кня­зів­ства. Місто, яке тоді нази­ва­ло­ся Четятя Албе (Біле Місто), стало одним із най­біль­ших і най­ва­жли­ві­ших міст у регіо­ні. Його насе­ле­н­ня ста­но­ви­ло близь­ко 20 тисяч осіб, у тому числі мол­до­ва­ни, греки, гену­ез­ці, вір­ме­ни, євреї та татари.

Основою міста була фор­те­ця, яка на той час вже зна­чно роз­ши­ри­ла­ся. До 1440‑х років вона мала 34 башти, деякі з яких були висо­тою до 20 метрів. Фортеця була обне­се­на гли­бо­ким ровом і сті­на­ми, скла­де­ни­ми з біло­го вапня­ку. Для будів­ни­цтва вико­ри­сто­ву­ва­ли­ся також яйця, вугі­л­ля, крем­ній і просо, що допо­ма­га­ло під­три­му­ва­ти нор­маль­ний гідро­тер­мі­чний баланс у стінах.

У 1440 році було закін­че­но будів­ни­цтво сегмен­ту, який не був ні муром фор­те­ці, ні її баштою. Цей сегмент збе­ріг­ся до наших днів. Він висту­пає за мури фор­те­ці і майже впри­тул під­хо­дить до лима­ну. У стіну будів­лі вму­ро­ва­но 10 кам’я­них ядер, які, як вва­жа­ють, були закла­де­ні як обе­ріг. Практичної обо­рон­ної доціль­но­сті сегмент з ядра­ми не мав. Тривалий час істо­ри­ки та архі­те­кто­ри не могли визна­чи­ти при­зна­че­н­ня цієї споруди.

У дру­гій поло­ви­ні XV сто­лі­т­тя Молдавське кня­зів­ство поча­ло втра­ча­ти свою силу. У 1457 році Молдову захо­пив госпо­дар Стефан Великий. Він при­ді­лив вели­ку увагу Білгороду, який був голов­ним обо­рон­ним цен­тром на пів­ден­но­му сході дер­жа­ви. Фортецю було добу­до­ва­но і укрі­пле­но нови­ми поту­жни­ми мура­ми та вели­кою бра­мою. Для охо­ро­ни було постав­ле­но постій­ний гарнізон.

Тетраксис

На стіні одні­єї з веж фор­те­ці вму­ро­ва­но 10 кам’я­них ядер, які утво­рю­ють 9 пра­виль­них рів­них три­ку­тни­ків. Ця фігу­ра нази­ва­є­ться тетраксис.

Дехто вва­жає, що тетра­ксис має магі­чне зна­че­н­ня. Його вико­ри­сто­ву­ва­ли у своїх обря­дах дру­ї­ди, а пізні­ше він став одним із сим­во­лів масон­ської ложі. Ця вер­сія під­твер­джу­є­ться зна­йде­ною в одній із башт табли­чкою з напи­сом «Майстер Федорко закін­чив будів­ни­цтво у 1440 році». Майстром у той час нази­ва­ли главу масон­ської ложі.

Османська імперія

У 1484 році Османська імпе­рія захо­пи­ла Аккерман, який до того нале­жав Молдавському кня­зів­ству. Місто стало важли­вим опор­ним пун­ктом Османської імпе­рії на півночі.

Протягом 328 років Османської влади Аккерман нео­дно­ра­зо­во ста­вав об’є­ктом напа­дів з боку запо­розь­ких коза­ків, мол­да­ван і поля­ків. Однак фор­те­ця була добре укрі­пле­на і жодно­го разу не була взята штурмом.

Причини нападів на Аккерман

Запорозькі коза­ки напа­да­ли на Аккерман, щоб його погра­бу­ва­ти. Молдовани і поля­ки також були не в захва­ті від осман­сько­го пану­ва­н­ня і нама­га­ли­ся звіль­ни­ти місто.

Фортифікація Аккермана

Фортеця Аккермана була одні­єю з най­силь­ні­ших в Османській імпе­рії. Вона була ото­че­на поту­жни­ми сті­на­ми і рова­ми, а також мала числен­ні гармати.

Російсько-турецькі війни

У 1770 році Аккерман був захо­пле­ний росій­ськи­ми вій­ська­ми під час Російсько-туре­цької війни. Однак за Кючук-Кайнарджійською мир­ною уго­дою місто було повер­ну­то Османській імперії.

У 1789 році Аккерман знову був захо­пле­ний росій­ськи­ми вій­ська­ми під час Другої росій­сько-туре­цької війни. Цього разу місто було утри­ма­не Росією.

Бухарестський мирний договір

У 1812 році за Бухарестським мир­ним дого­во­ром Аккерман з усією Бессарабією пере­йшов до Російської імперії.

Місто зали­ша­ло­ся части­ною імпе­рії до 1918 року, у якому воно було оку­по­ва­но Румунією, а в 1940 році віді­йшло до СРСР.

Подальша історія

Аккерманська фор­те­ця про­тя­гом сто­літь слу­жи­ла вій­сько­вим об’є­ктом. У 1832 році вона втра­ти­ла своє стра­те­гі­чне зна­че­н­ня і була ого­ло­ше­на істо­ри­ко-архі­те­ктур­ною пам’я­ткою. З того часу фор­те­ця є цивіль­ним об’єктом.

У 1918 році Білгород, де роз­та­шо­ва­на фор­те­ця, був захо­пле­ний Румунією. Під румун­ською вла­дою місто пере­бу­ва­ло до 1940 року, коли його при­єд­на­ли до УРСР. У 1941 році Білгород знову захо­пи­ли руму­ни, але в 1944 році його звіль­ни­ли радян­ські вій­ська. Місто було пере­йме­но­ва­но в Білгород-Дністровський, а фор­те­ця стала музеєм-заповідником.

Сьогодні Аккерманська фор­те­ця є одним з най­по­пу­ляр­ні­ших тури­сти­чних об’є­ктів в Україні. Тут про­во­дять інсце­но­ва­ні виста­ви, пісен­ні фести­ва­лі та зні­ма­ють фільми.