Острів Івіса в Іспанії: путівник по найатмосфернішому курорту країни

Острів Івіса, або Ібіца (Eivissa, Ibiza), зна­хо­ди­ться на само­му захо­ді архі­пе­ла­гу і вва­жа­є­ться най­кра­си­ві­шим у групі. Протягом бага­тьох років Івіса була євро­пей­ським цен­тром хіпі, але нині це екс­тра­ор­ди­нар­ний клу­бний острів, місце роз­та­шу­ва­н­ня най­ві­до­мі­ших роз­ва­жаль­них закла­дів Європи, острів курор­тів і нескін­чен­но­го нічно­го життя. Однак усе це влі­тку — взим­ку ж це тихий і спо­кій­ний шма­то­чок іспан­ської землі, жите­лі якого начеб­то від­по­чи­ва­ють від боже­віль­но­го літа.

Місто Івіса (Сьютат-д’Івіса, Ciutat d’Eivissa) — сто­ли­ця остро­ва і відо­мо­го сво­ї­ми віль­ни­ми зви­ча­я­ми моло­ді­жно­го курор­ту, най­при­ва­бли­ві­ше і най­до­рож­че посе­ле­н­ня регіону.

На пів­ні­чний схід від С’ютат-д’Івіса, в гирлі єди­ної річки на остро­ві, лежить місте­чко Санта-Еуларія-дес-Рю з його кра­си­вою цер­квою (XVI ст.) і неве­ли­ким етно­ло­гі­чним музе­єм. Воно роз­та­шо­ва­не за 7 км на пів­ніч від Сант-Карлес відо­ме своїм субо­тнім «рин­ком хіпі» і баром леген­дар­ної Аніти нав­про­ти цер­кви. На схід почи­на­ю­ться майже неза­йма­ні пляжі бухт Кала-Ленья і Кала-Бойш, а також кри­хі­тна зато­ка Кала-Мастелья з хоро­шим пля­жем. А ще пів­ні­чні­ше змі­ї­ться непо­га­на при­бе­ре­жна доро­га над бере­гом через густі сосно­ві ліси, вихо­дя­чи до попу­ляр­них нудист­ських пля­жів Айхес-Бланкес і Кала-де-Сант-Вінсент. Потім доро­га збі­гає на схили хреб­та Сьєрра-де-ла-Мала-Коста і вихо­дить до гар­них пля­жів Кала-ден-Сьєрра, бухти Бенеррас, курор­ту Портінач, гар­ної цер­кви села Сан-Мігель з при­ле­гли­ми пече­ра­ми і тікає на захі­дний берег острова.

Центром захі­дно­го бере­га вва­жа­є­ться досить хао­ти­чне курор­тне місто Сант-Антоніо (Сант-Антоні-де-Портмані), майже ціл­ком орі­єн­то­ва­не на тури­стів з Британських остро­вів. Його при­бе­ре­жний про­ме­над Сансет-Стріп зобра­же­ний на тися­чах реклам­них пла­ка­тів, а бари і нічні клуби, що про­стя­га­ю­ться уздовж бере­га, не посту­пля­ться сто­ли­чним. Однак це дуже спе­ци­фі­чне місце, тому бага­то іно­зем­ців вва­жа­ють за краще від­ві­ду­ва­ти зати­шні­ші місця захі­дно­го узбе­реж­жя — малень­ку бухту Кала-Салада, мальов­ни­че сонне село Санта-Агнес-де-Корона, сімей­ний курорт зато­ки Кала-Басса і зато­ку Кала-Конта — нео­дно­ра­зо­вий воло­дар «Синього пра­по­ра». На пів­ден­но­му захо­ді остро­ва роз­та­шо­ва­ний гар­ний пляж Кала-д’Орт з його мальов­ни­чим острів­цем Ес-Ведра, який стир­чить з води, немов зуб чудо­ви­ська. Пляжі Івіси за межа­ми сто­ли­ці і вели­ких курор­тів вза­га­лі помі­тно кращі, ніж міські, проте важ­ко­до­сту­пність бага­тьох з них нерід­ко при­зво­дить до того, що попу­ляр­ні бере­ги бува­ють про­сто пере­пов­не­ні, тоді як на чудо­вих пля­жах малень­ких бухт наро­ду немає зовсім.

На Івісі вияв­ле­но сотні пуні­чних некро­по­лів, на бага­тьох з яких веду­ться роз­ко­пки. Ще фіні­кій­ця­ми цей кла­птик землі був при­свя­че­ний боги­ні Таніт, а тому бага­то сто­літь вико­ри­сто­ву­вав­ся для похо­ва­н­ня най­впли­во­ві­ших людей ста­ро­дав­ньої імпе­рії наро­дів моря. Особливої зна­чу­що­сті він набув за часів роз­кві­ту Карфагена, коли кожен бага­тий мешка­нець опла­чу­вав спе­ці­аль­но для цієї мети викар­бу­ва­ни­ми моне­та­ми пере­віз тіла покій­но­го на острів, звід­ки, як вва­жа­ло­ся, від­кри­ва­є­ться най­ко­ро­тший шлях на небе­са. Тому анти­чні пам’я­тни­ки і некро­по­лі на Івісі зна­хо­дять постій­но, а їхню зна­чи­мість для істо­рії ще нале­жить оцінити.