Таємниці глибин Чорного моря, або хто живе у мертвій зоні

На пер­ший погляд, Чорне море може зда­ва­ти­ся теплим і гостин­ним. Воно оми­ває бере­ги шести країн, вабить тури­стів лагі­дним клі­ма­том, курор­та­ми та при­бе­ре­жною кра­сою. Але за спо­кій­ною поверх­нею хова­є­ться зов­сім інший світ — тем­ний, токси­чний і майже без­жит­тє­вий. Мова йде про зону, що почи­на­є­ться з гли­би­ни при­бли­зно 150 – 200 метрів. Саме там почи­на­є­ться так звана мер­тва зона, де панує сір­ко­во­день — отруй­ний для біль­шо­сті орга­ні­змів газ. Та чи справ­ді вона ціл­ком мертва?

Море, якому не щастить: особливості Чорного моря

Чорне море — це вну­трі­шнє море Атлантичного оке­а­ну, що має досить замкну­ту гідро­ло­гі­чну систе­му. Через обме­же­ний водо­об­мін з Середземним морем та річко­ве жив­ле­н­ня, воно має уні­каль­ну будо­ву водних шарів. Верхні 100 – 150 метрів — кисне­ві, при­да­тні для життя риб, дель­фі­нів, медуз, молю­сків та план­кто­ну. А от усе, що нижче — пра­кти­чно сте­риль­не через від­су­тність кисню.

Cірководень: отруйне серце Чорного моря

Нижче при­бли­зно 150 – 200 метрів почи­на­є­ться шар, запов­не­ний газом сір­ко­во­днем (H₂S), який утво­рю­є­ться вна­слі­док роз­кла­да­н­ня орга­ні­чних речо­вин. У тако­му сере­до­ви­щі вижи­ти зда­тні лише ана­е­ро­бні орга­ні­зми, що не потре­бу­ють кисню. Саме сір­ко­во­день ство­рює мер­тву зону, в якій біль­шість живих істот не може існувати.

Життя у темряві: хто виживає у мертвій зоні

Хоча бага­то­клі­тин­них орга­ні­змів у цій части­ні моря немає, нау­ков­ці все ж вияви­ли форми життя, зда­тні при­сто­су­ва­тись до екс­тре­маль­них умов. Йдеться про:

• бакте­рії, що оки­слю­ють сірководень
• археї, які спо­жи­ва­ють метан
• сапро­тро­фні бакте­рії, що роз­кла­да­ють органіку

Ці мікро­ор­га­ні­зми живуть на межі кисне­вої та сір­ко­во­дне­вої зон, а також на дні чор­но­мор­ської впа­ди­ни, гли­би­ною понад 2200 метрів. Вони беруть участь у скла­дних біо­хі­мі­чних про­це­сах та є клю­чем до розу­мі­н­ня життя в екс­тре­маль­них умовах.

Види мікро­ор­га­ні­змів, що вижи­ва­ють без кисню:

• Сульфатредукуючі бакте­рії
• Метаногенні археї
• Анаеробні гете­ро­тро­фи

Геологічна драма Чорного моря

Колись Чорне море було прі­сно­во­дним озе­ром. Але близь­ко 7500 років тому вна­слі­док про­ри­ву через Босфор з Середземного моря рину­ла соло­на вода. Вона накри­ла ста­ро­дав­ні річко­ві доли­ни, посе­ле­н­ня і флору з фау­ною. Багато зали­шків коли­шньо­го життя похо­ва­ні під шаром ілу на дні — своє­рі­дно­му архі­ві гео­ло­гі­чної та біо­ло­гі­чної історії.

Смертельний подих глибин

Іноді сір­ко­во­день про­ри­ва­є­ться ближ­че до поверх­ні через локаль­ні збу­ре­н­ня або штор­мо­ві вики­ди. Це явище зве­ться замо­ром: ура­же­н­ня кисне­вої зони, що при­зво­дить до масо­вої заги­бе­лі риби, молю­сків і мор­ських ссав­ців. На щастя, поді­бне тра­пля­є­ться рідко, але це зай­вий раз нага­дує — Чорне море зда­тне до агре­сив­ної реакції.

Чорне море — мертве, але не зовсім

Хоча гли­би­ни Чорного моря не при­да­тні для тра­ди­цій­но­го життя, вони не ціл­ком мер­тві. Там існу­ють мікро­світ, де бакте­рії вижи­ва­ють у токси­чно­му сере­до­ви­щі, здій­сню­ю­чи біо­хі­мі­чні реа­кції, що можуть про­ли­ти сві­тло на похо­дже­н­ня життя на Землі й, можли­во, за її межа­ми. Ці мікро­ор­га­ні­зми — справ­жні пер­шо­про­хід­ці, які вка­зу­ють шлях до розу­мі­н­ня життя у над­зви­чай­но жорс­тких умовах.