Паризький Лувр: найзнаменитіший музей планети

Найзнаменитіший музей пла­не­ти, сим­вол Парижа, гор­дість Франції… все вірно — це Лувр. А ще… уявіть собі 22 фут­боль­них поля разом; запов­ніть цей про­стір деся­тка­ми тисяч скуль­птур, кар­тин, юве­лір­них при­крас, зраз­ків кера­мі­ки та деко­ру — сло­вом, усім, що ство­ри­ло люд­ство за остан­ні 5 тис. років; уявіть, що щодня цією тери­то­рі­єю мар­ши­ру­ють дві піхо­тні диві­зії (25−30 тис. осіб). Так ось — це теж Лувр.

Чому Лувр варто відвідати

Майже 10 млн людей щоро­ку пра­гнуть до Лувру не лише зара­ди Мони Лізи та Венери Мілоської. Музей про­по­нує для огля­ду 35 000 поло­тен, ста­туй, фре­сок, гра­вюр, естам­пів. І це лише мала части­на: зага­лом у фон­дах музею їх тре­ти­на міль­йо­на (кар­ти­на в сере­дньо­му екс­по­ну­є­ться три міся­ці, а потім виру­шає в запа­сник, щоб уни­кну­ти псу­ва­н­ня — атмо­сфе­ра в публі­чних залах шко­дить збе­ре­жен­ню поло­тен). Якщо ви силь­ні, витри­ва­лі і гото­ві витра­ти­ти на огляд до 10 годин — кожно­му екс­по­на­ту діста­не­ться не біль­ше секун­ди вашо­го часу. Звідси логі­чний висно­вок: пла­ну­ва­ти огляд потрі­бно зазда­ле­гідь (і зао­дно роз­лу­чи­ти­ся з ідеєю огля­ну­ти все).

Звичайно, похід до музею не поляр­на екс­пе­ди­ція, але ретель­на під­го­тов­ка все-таки дуже бажа­на. І почи­на­є­ться вона з вибо­ру цілей.

Хоча в екс­по­зи­ці­ях Лувру зде­біль­шо­го дотри­му­ю­ться «хро­но­ло­гі­чних» і «націо­наль­них» прин­ци­пів, є й числен­ні виня­тки. Річ у тім, що коле­кції, пере­да­ні в дар Лувру, вистав­ля­ю­ться ціл­ком — з пова­ги до дару­валь­ни­ків. Тому не дивуй­те­ся, якщо кар­ти­ни улю­бле­но­го худо­жни­ка вам-таки дове­де­ться «вилов­лю­ва­ти» по одній.

Ось основ­ні роз­ді­ли музею:

• Стародавній Схід (мисте­цтво і куль­ту­ра Ірану, Месопотамії та Леванту. У цій коле­кції місти­ться стела з висі­че­ни­ми зако­на­ми Хаммурапі — най­дав­ні­ший пам’я­тник пра­во­вій державі);
• Стародавній Єгипет (вклю­чно з еллі­ні­сти­чним і рим­ським пері­о­да­ми. За все­сві­тньо відо­мим сфін­ксом — сюди);
• Стародавні Греція і Рим (тут же екс­по­ну­є­ться етру­ська коле­кція пам’я­ток — ана­ло­гів їй у світі про­сто немає);
• Мистецтво ісла­му (порів­ня­но нова коле­кція, від­кри­та для публі­ки лише 2003 р.);
• Скульптури (майже неося­жне зібра­н­ня фран­цузь­ких та іта­лій­ських ста­туй — від 6 до сере­ди­ни 19 століть);
• Декоративно-при­кла­дне мисте­цтво (посуд, меблі, гобе­ле­ни, юве­лір­ні при­кра­си і знову-таки скуль­пту­ри — напри­клад, зна­ме­ни­та кінна ста­туя Карла Великого);
• Графічне мисте­цтво: малюн­ки, гра­вю­ри, естам­пи… сло­вом, все те, що не писа­ло­ся маслом або аква­ре­л­лю по поло­тну (най­біль­ша коле­кція музею);
• Живопис: крім усім відо­мої Джоконди — ще 4 кар­ти­ни Леонардо да Вінчі, а також поло­тна Рафаеля, Тиціана, Корреджо, Ель Греко, Гойї, Делакруа і сотень інших (зага­лом близь­ко 6 тис. експонатів).

«Мадам, же шерш Карусель», або як потрапити до Лувру без черги

Вхід через скля­ну піра­мі­ду тому й назва­ли цен­траль­ним, що він не єди­ний. Якщо ви зазда­ле­гідь при­дба­ли кви­ток, то може­те ско­ри­ста­ти­ся окре­мим вхо­дом: він роз­та­шо­ва­ний нав­про­ти піра­мі­ди в про­хо­ді до Пале-Рояля — про­сто три­май­те курс у бік Ріволі. Якщо ж кви­тки зазда­ле­гідь не купле­ні, а витра­ча­ти час на чергу не хоче­ться, вихід одна­ко­во є: потра­пи­ти до Лувру можна через нижній поверх тор­го­во­го цен­тру Caroussel du Louvre. Якщо заблу­ка­ли, про­сто ска­жіть будь-якому пере­хо­жо­му: «Же шерш Карусель дю Лувр, силь ву пле» — вам обо­в’яз­ко­во допоможуть.

Як не заблукати в Луврі

Перш за все, потрі­бно роз­до­бу­ти повер­хо­вий план. Це нескла­дно, його без­ко­штов­но роз­да­ють на кожно­му вході — голов­не, на емо­ці­ях не забу­ти про нього. Якщо ж з яко­їсь при­чи­ни роз­жи­ти­ся шпар­гал­кою не вда­ло­ся, ось кіль­ка порад:

Античні зали (плюс Схід і Єгипет) в основ­но­му займа­ють пер­ший поверх, живо­пис і при­кла­дне мисте­цтво — дру­гий і третій.

Французькі твори мисте­цтва (знов-таки в основ­но­му) зосе­ре­дже­ні в пів­ні­чно­му крилі Лувру («крило Рішельє»), іта­лій­ські, вклю­чно з Джокондою, — у пів­ден­но­му («крило Деон», дру­гий поверх).

Крім трьох над­зем­них повер­хів, є і четвер­тий — цоколь­ний. Його майже не від­ві­ду­ють тури­сти. А дарем­но! Адже саме там ще можна поба­чи­ти збе­ре­же­ну части­ну «ста­ро­го Лувру» — фра­гмен­ти стін фор­те­ці 12 сто­лі­т­тя. І не тіль­ки поба­чи­ти, а й дотор­кну­ти­ся до них.

Не забу­вай­те про те, що фран­цу­зи нази­ва­ють повер­хи іна­кше, ніж ми. Перший поверх у Франції — «ре-де-шосе» (rez-de-chaussée на покаж­чи­ках), пер­ший поверх — наш дру­гий і т. д.

Про неминуче

Навіть якщо захо­че­те, Джоконди вам майже напев­но не оми­ну­ти — всі покаж­чи­ки Лувру напо­ле­гли­во вка­зу­ють шлях до неї. Місце екс­по­зи­ції ви теж напев­но визна­чи­те від­ра­зу — за вели­че­зним натов­пом у залі.

Люди тісня­ться біля кар­ти­ни зав­жди, і без­глу­здо чека­ти кінця напли­ву — дове­де­ться диви­ти­ся так. Після кіль­кох спроб ван­да­лі­зму Джоконду вкри­ли бро­не­склом, звід­си вистра­ж­да­на пора­да — ста­вай­те точно нав­про­ти, іна­кше замість кар­ти­ни ви милу­ва­ти­ме­те­ся від­бли­ска­ми. Також не спо­ді­вай­те­ся дов­гий час сто­я­ти перед Джокондою — у залі чер­гує охо­ро­нець, який сте­жить за тим, щоб одні від­ві­ду­ва­чі не затри­му­ва­ли інших. Утім, не виклю­че­но, що Мона Ліза захо­че посмі­хну­ти­ся саме вам — адже для цього виста­чить і секунди.