Закриті кордони: 5 країн, до яких важко потрапити

Світ від­кри­ває без­ме­жні можли­во­сті для подо­ро­жей, але є кра­ї­ни, до яких потра­пи­ти над­зви­чай­но скла­дно. Політичні режи­ми, суво­рі візо­ві обме­же­н­ня, від­су­тність тури­сти­чної інфра­стру­кту­ри або навіть гео­гра­фі­чна ізо­ля­ція ство­рю­ють бар’єри для ман­дрів­ни­ків. Деякі з цих країн обме­жу­ють потік тури­стів через іде­о­ло­гі­чні пере­ко­на­н­ня, інші пра­гнуть збе­рег­ти свою куль­ту­ру від впли­ву гло­ба­лі­за­ції. Ця ста­т­тя роз­по­вість про п’ять дер­жав, які най­су­во­рі­ше кон­тро­лю­ють в’їзд іноземців.

Лівія

Лівія є одні­єю з най­менш досту­пних країн для тури­стів через полі­ти­чну неста­біль­ність і висо­кий рівень небез­пе­ки. Після рево­лю­ції 2011 року кра­ї­на опи­ни­ла­ся у стані гро­ма­дян­ської війни, а числен­ні зброй­ні угру­по­ва­н­ня кон­тро­лю­ють різні регіо­ни. Візовий режим Лівії дуже скла­дний, а сам про­цес оформ­ле­н­ня в’їзного дозво­лу може зайня­ти бага­то часу. У кра­ї­ні пра­кти­чно від­су­тня тури­сти­чна інфра­стру­кту­ра, а подо­ро­жу­ва­ти можна лише в супро­во­ді місце­вих гідів, які зна­йо­мі з ситу­а­ці­єю. Хоча в Лівії є визна­чні пам’ятки, такі як ста­ро­дав­нє місто Лептіс-Магна, від­ві­ду­ва­н­ня кра­ї­ни пов’язане з вели­ки­ми ризиками.

Бутан

Бутан відо­мий своєю кон­це­пці­єю «вало­во­го націо­наль­но­го щастя» та суво­рим кон­тро­лем тури­сти­чно­го пото­ку для збе­ре­же­н­ня своєї куль­ту­ри і при­ро­ди. У кра­ї­ні діє прин­цип висо­ко­які­сно­го тури­зму замість масо­во­го: кіль­кість від­ві­ду­ва­чів обме­жу­є­ться, а тури­сти повин­ні спла­чу­ва­ти щоден­ний збір у роз­мі­рі 200 – 250 дола­рів США, який вклю­чає про­жи­ва­н­ня, хар­чу­ва­н­ня та транс­порт. Подорож до Бутану — це можли­вість поба­чи­ти уні­каль­ну куль­ту­ру, древ­ні мона­сти­рі, тра­ди­цій­ні фести­ва­лі та мальов­ни­чі гір­ські ланд­ша­фти. Самостійні подо­ро­жі тут немо­жли­ві, а всі тури бро­ню­ю­ться через акре­ди­то­ва­ні компанії.

КНДР

Корейська Народно-Демократична Республіка (КНДР) є одні­єю з най­за­кри­ті­ших дер­жав у світі через жорс­ткий тота­лі­тар­ний режим. Влада кра­ї­ни пов­ні­стю кон­тро­лює пере­су­ва­н­ня гро­ма­дян, доступ до інфор­ма­ції та кон­та­кти із зов­ні­шнім сві­том. Туристам дозво­ле­но від­ві­ду­ва­ти лише офі­цій­но схва­ле­ні мар­шру­ти, серед яких мону­мен­таль­ні площі, мемо­рі­а­ли, музеї та фабри­ки. Під час пере­бу­ва­н­ня в кра­ї­ні тури­стів супро­во­джу­ють офі­цій­ні гіди, а їхній паспорт заби­ра­є­ться на збе­рі­га­н­ня до кінця поїзд­ки. Фотографувати дозво­ле­но тіль­ки певні об’єкти, а спіл­ку­ва­н­ня з місце­ви­ми жите­ля­ми обме­же­не. Потрапити до КНДР можна лише у скла­ді орга­ні­зо­ва­них турів, а візу необ­хі­дно оформ­лю­ва­ти через спе­ці­а­лі­зо­ва­ні тури­сти­чні компанії.

Раніше ми вже писа­ли про справ­жнє життя у Північній Кореї, тож, ради­мо почитати.

Еритрея

Еритрея є одні­єю з най­більш закри­тих країн Африки, часто її нази­ва­ють «афри­кан­ською Північною Кореєю». Держава має авто­ри­тар­ний режим, що суво­ро обме­жує сво­бо­ду слова, преси та пере­су­ва­н­ня. В’їзд у кра­ї­ну можли­вий лише пові­тря­ним шля­хом, а всі назем­ні кор­до­ни закри­ті. Для отри­ма­н­ня візи необ­хі­дне офі­цій­не запро­ше­н­ня від ери­трей­ської сто­ро­ни, а сам про­цес затвер­дже­н­ня може бути дов­гим і скла­дним. Туристи можуть від­ві­да­ти лише певні регіо­ни кра­ї­ни в супро­во­ді дер­жав­них гідів. Навіть у дозво­ле­них для від­ві­ду­ва­н­ня місцях фото­гра­фу­ва­н­ня обме­же­не, а спіл­ку­ва­н­ня з місце­ви­ми жите­ля­ми від­бу­ва­є­ться під кон­тро­лем влади.

Туркменістан

Туркменістан має один із най­жорс­ткі­ших візо­вих режи­мів у світі, а влада кра­ї­ни ретель­но кон­тро­лює в’їзд іно­зем­ців і пере­су­ва­н­ня гро­ма­дян. Ашгабат сла­ви­ться своєю уні­каль­ною архі­те­кту­рою, зокре­ма будів­ля­ми у формі книг, кили­мів та інших незви­чай­них спо­руд. Туристи також можуть від­ві­да­ти древ­ні руїни Маргуша і Мерва, які є об’єктами ЮНЕСКО. Проте біль­шість тери­то­рії кра­ї­ни зали­ша­є­ться недо­сту­пною для іно­зем­ців. У Туркменістан можна потра­пи­ти лише в скла­ді орга­ні­зо­ва­них турів, а отри­ма­н­ня візи потре­бує оформ­ле­н­ня через акре­ди­то­ва­них туроператорів.

Подорожі від­кри­ва­ють перед нами нові гори­зон­ти, однак не всі кра­ї­ни гото­ві при­йма­ти тури­стів з роз­кри­ти­ми обі­йма­ми. Кожна з п’яти роз­гля­ну­тих країн має свої уні­каль­ні при­чи­ни обме­же­н­ня досту­пу: жорс­ткі полі­ти­чні режи­ми та пра­гне­н­ня збе­рег­ти націо­наль­ну іден­ти­чність. Незважаючи на ці тру­дно­щі, для тих, хто гото­вий дола­ти пере­шко­ди, від­ві­ду­ва­н­ня таких місць може стати неза­бу­тнім досві­дом, що дозво­лить поба­чи­ти світ з іншо­го боку.