10 фактів про Північну Корею, у які важко повірити, але вони правдиві

КНДР — одна з най­більш закри­тих дер­жав світу, яка не пере­стає диву­ва­ти між­на­ро­дну спіль­но­ту сво­ї­ми вчин­ка­ми, рито­ри­кою й вну­трі­шнім устро­єм. Багатьом зда­є­ться, що Північна Корея — це про­сто зали­шок кому­ні­сти­чно­го мину­ло­го. Але все наба­га­то скла­дні­ше. Країна живе за вла­сни­ми пра­ви­ла­ми, має уні­каль­ну іде­о­ло­гію та часто вигля­дає як соці­аль­но-полі­ти­чний екс­пе­ри­мент. У цій стат­ті ми роз­гля­не­мо десять фактів про КНДР, які вра­жа­ють навіть досвід­че­них дослідників.

Ідеологія без комунізму

Попри сте­ре­о­ти­пи, Північна Корея офі­цій­но не є кому­ні­сти­чною дер­жа­вою. Основна іде­о­ло­гія кра­ї­ни — чучхе. Вона була ство­ре­на на базі мар­кси­зму-лені­ні­зму, але транс­фор­му­ва­ла­ся у само­бу­тню кон­це­пцію пов­ної само­стій­но­сті та обо­жне­н­ня ліде­ра. Комунізм вийшов із офі­цій­но­го дискур­су ще у 2009 році. Натомість чучхе стало голов­ною опо­рою режи­му — іде­о­ло­гі­єю вижи­ва­н­ня, ізо­ля­ції та куль­ту особистості.

Заборонені імена

У Північній Кореї не можна нази­ва­ти дітей іме­на­ми, які нале­жать до прав­ля­чої дина­стії. Ім’я Кім Чен Ин — під пов­ною забо­ро­ною, як і Кім Ір Сен та Кім Чен Ір. Людям, які вже мають такі імена, дово­ди­ться їх змі­ню­ва­ти. Це части­на куль­ту осо­би­сто­сті — ім’я вождя має бути свя­тим і недоторканим.

Селище-фантом

Кіджондон — це село на кор­до­ні з Південною Кореєю. Його побу­ду­ва­ли в 1950‑х роках як «вітри­ну» соці­а­лі­сти­чно­го добро­бу­ту. Село обла­дна­ли еле­ктри­кою, яскра­вим осві­тле­н­ням і навіть «жите­ля­ми» — сол­да­та­ми у цивіль­но­му, які імі­ту­ва­ли зви­чай­не життя. Але роз­від­ка Південної Кореї швид­ко зро­зумі­ла, що це деко­ра­ція, і поча­ла нази­ва­ти Кіджондон «сели­щем пропаганди».

Радіо, яке неможливо вимкнути

У біль­шо­сті домі­вок у Північній Кореї вста­нов­ле­не радіо, яке транс­лює дер­жав­ну про­па­ган­ду. Його не можна вимкну­ти — лише змен­ши­ти гучність. На кор­до­ні з Південною Кореєю вста­нов­лю­ва­ли гучно­мов­ці, які транс­лю­ва­ли пісні, гасла та марші, поки сусі­ди не від­по­ві­ли тим самим. Врешті-решт оби­дві сто­ро­ни домо­ви­ли­ся про «зву­ко­ве перемир’я».

Військова служба — майже десятиліття

У КНДР як хло­пці, так і дів­ча­та зобов’язані про­хо­ди­ти стро­ко­ву слу­жбу. Для чоло­ві­ків вона три­ває 10 років, для жінок — 3 роки. Це одна з най­дов­ших стро­ко­вих служб у світі. В умо­вах жорс­ткої про­па­ган­ди та мілі­та­ри­за­ції суспіль­ства, армія віді­грає клю­чо­ву роль у полі­ти­чно­му житті країни.

Масштабний фестиваль «Аріран»

У 2012 році Північна Корея про­ве­ла гран­діо­зний фести­валь на честь 100-річчя від дня наро­дже­н­ня Кім Ір Сена. Подію назва­ли «Аріран» — у ній взяли участь близь­ко 0,4% насе­ле­н­ня кра­ї­ни. Це шоу стало настіль­ки мас­шта­бним, що потра­пи­ло до Книги рекор­дів Гіннеса. Його про­ве­ли на ста­діо­ні, який вмі­щує 150 тисяч глядачів.

Морепродукти на експорт — попри голод

Північна Корея вхо­дить до ТОП-20 країн світу за екс­пор­том море­про­ду­ктів. Іронія в тому, що зна­чна части­на насе­ле­н­ня живе за межею бідно­сті і часто стра­ждає від голо­ду. Та влада все одно від­дає пере­ва­гу екс­пор­ту, аби отри­ма­ти валю­ту — навіть ціною вну­трі­шньої неста­чі їжі.

Країна без податків

У 1974 році в Північній Кореї ска­су­ва­ли всі пода­тки для гро­ма­дян, що пра­цю­ють усе­ре­ди­ні кра­ї­ни. Податки зали­ши­ли лише для тих, хто заро­бляє за кор­до­ном. З одно­го боку, це вигля­дає як спро­ба побу­ду­ва­ти спра­ве­дли­ве суспіль­ство. Але з іншо­го — це свід­чить про цен­тра­лі­зо­ва­не управ­лі­н­ня всіма ресур­са­ми, без жодної рин­ко­вої свободи.

Одна Корея на мапі світу

КНДР офі­цій­но не визнає Південну Корею. На їхніх кар­тах існує лише одна дер­жа­ва — Корея. Поділ вва­жа­є­ться тим­ча­со­вим і неле­гі­тим­ним. Це ускла­днює будь-які пере­мо­ви­ни та дипло­ма­ти­чні іні­ці­а­ти­ви між двома країнами.

Голлівуд — але під прикриттям

Попри анти­за­хі­дну рито­ри­ку, в Північній Кореї пере­гля­да­ють захі­дні філь­ми — напри­клад, «Титанік» або «Міцний горі­шок». Щоправда, гля­да­чам не пові­дом­ля­ють, що це аме­ри­кан­ське кіно. Усе пода­є­ться під соусом «євро­пей­сько­го філь­му». Це дозво­ляє насо­ло­джу­ва­ти­ся кіно, не викли­ка­ю­чи підозр у спів­ро­бі­тни­ків спецслужб.

Північна Корея — це дер­жа­ва, яка існує в пара­лель­ній реаль­но­сті. Вона не визнає уста­ле­них пра­вил, ство­рює вла­сні стан­дар­ти і водно­час демон­струє диво­ви­жну стій­кість. Її режим засно­ва­ний на ізо­ля­ції, кон­тро­лі й уні­каль­ній іде­о­ло­гії. І хоч мешкан­ці кра­ї­ни живуть у суво­рих умо­вах, сама КНДР зали­ша­є­ться одним із най­ці­ка­ві­ших соці­аль­них фено­ме­нів XXI століття.