Звідки взялися дивні назви європейських міст: Брюссель, Париж, Відень і решта

Всі ми так чи іна­кше мрі­я­ли про­ки­ну­ти­ся в Парижі або попи­ва­ти каву у ста­ро­му Відні. Але мало хто зами­слю­вав­ся: чому міста нази­ва­ю­ться саме так, а не якось по-іншо­му? Хто ці вига­дни­ки, які поєд­на­ли кельт­ське «білий», рим­ське «укрі­пле­н­ня» і ста­ро­дав­нє «боло­то» в назвах, що тепер зву­чать пре­сти­жно? Настав час розі­бра­ти­ся, що кри­є­ться за мило­зву­чни­ми топо­ні­ма­ми і чому вони іноді нага­ду­ють жарт.

Село на болоті і місто новоселів

Почнемо з Брюсселя, де тепер вирі­шу­ють долю Європи, і де виши­ку­ва­ли­ся штаб-квар­ти­ри вся­ких сер­йо­зних орга­ні­за­цій. А спо­ча­тку все було не так вже й сер­йо­зно. Фламандці назва­ли це місце Brocela, і зву­ча­ло це трохи, м’яко кажу­чи, боло­тя­но. Бо «brock» озна­чає боло­то, а «sela» — посе­ле­н­ня. Так і жили люди у «селі на боло­ті», поки місто не пере­тво­ри­ло­ся на мега­по­ліс із ціна­ми на житло, які зму­шу­ють плакати.

Не менш коло­ри­тно вигля­дає істо­рія Праги. Ви, напев­но, здо­га­ду­є­те­ся, що назва пов’язана не з піро­га­ми і не з пра­гма­ти­змом, а з річко­ви­ми поро­га­ми. «Prah» — це поріг, і таких тут виста­ча­ло, щоб при­ду­ма­ти місту таке ім’я. аЄ і вер­сія, що це було «Праград» — перше місто. Типу VIP-місце для пер­ших посе­лен­ців. Але як було насправ­ді — пита­н­ня відкрите.

Кельти, римляни і білий Відень

Тепер пере­не­се­мо­ся у Відень, де рим­ля­ни у 50 році нашої ери звели табір з назвою Vindobona. Не най­кра­ща рекла­ма для Airbnb, зате зву­чить епічно.

Кельтські коре­ні тут оче­ви­дні: «виндо» — білий, а «бона» — місто. От і вийшло — біле місто. Але, щоб ви не дума­ли, що істо­ри­ки все зна­ють напев­но, є ще одна вер­сія: Vedunia — лісо­вий стру­мок. Це могло бути про річку Відень, яка в ті часи зов­сім не вигля­да­ла, як кана­лі­за­цій­ний відвід.

Араби, ліси і джерела Мадрида

Що роби­ли араби у май­бу­тньо­му Мадриді? Вони буду­ва­ли фор­те­цю Маджирит у 852 році, бо стра­те­гі­чне роз­та­шу­ва­н­ня — це зав­жди плюс.

Є дві попу­ляр­ні вер­сії, звід­ки назва:

• «Маджирит» пере­кла­да­є­ться як дже­ре­ло, що б’є з‑під землі. Так і уяв­ля­єш цей малень­кий фон­тан посе­ред укріплення.
• «Maderita» — стара іспан­ська назва для лісо­вої поро­слі. Тоді лісів було так бага­то, що можна було обзи­ва­ти ними міста.

У під­сум­ку маджи­рит став Мадридом, а замість лісу тепер хма­ро­чо­си й пробки.

Ведмеді та міфічні предки Берліна

А тепер трохи про Берлін і його леген­дар­но­го ведмедя.

Так, всі бачи­ли його на гербі, і бага­то хто думає, що назва — від слова «Bar», тобто бер­ло­га. Є вер­сія про Альбрехта Ведмедя — таку собі сере­дньо­ві­чну рок-зірку, чий тотем­ний звір при­кра­сив герб.

Але тут знову під­кра­ли­ся лін­гві­сти зі сво­ї­ми факта­ми. Їм не дає спо­кою суфікс «-ін», який частень­ко тра­пля­є­ться у слов’янських топо­ні­мах: Кюстрін, Люблін. А ще є слово «Бірл» — боло­ти­сте місце. Тож не виклю­че­но, що спо­ча­тку місто нази­ва­ло­ся Бірлін — знову це болото!

Вже тра­ди­ція якась — на боло­тах буду­ва­ти мегаполіси.

Отакі вони — євро­пей­ські топо­ні­ми, спов­не­ні натя­ків на боло­та, поро­ги, струм­ки й тотем­них ведме­дів. Якщо насту­пно­го разу буде­те гуля­ти вули­чка­ми Парижа чи Берліна, уявіть собі, що все це — лише випад­ко­ва міша­ни­на слів, які хтось виго­ло­сив кіль­ка тисяч років тому. І хто знає — може колись на місці вашо­го міста теж було боло­то з гар­ною назвою.