Таємниці глибин Чорного моря, або хто живе у мертвій зоні

На перший погляд, Чорне море може здаватися теплим і гостинним. Воно омиває береги шести країн, вабить туристів лагідним кліматом, курортами та прибережною красою. Але за спокійною поверхнею ховається зовсім інший світ — темний, токсичний і майже безжиттєвий. Мова йде про зону, що починається з глибини приблизно 150–200 метрів. Саме там починається так звана мертва зона, де панує сірководень — отруйний для більшості організмів газ. Та чи справді вона цілком мертва?

Море, якому не щастить: особливості Чорного моря

Чорне море — це внутрішнє море Атлантичного океану, що має досить замкнуту гідрологічну систему. Через обмежений водообмін з Середземним морем та річкове живлення, воно має унікальну будову водних шарів. Верхні 100–150 метрів — кисневі, придатні для життя риб, дельфінів, медуз, молюсків та планктону. А от усе, що нижче — практично стерильне через відсутність кисню.

Cірководень: отруйне серце Чорного моря

Нижче приблизно 150–200 метрів починається шар, заповнений газом сірководнем (H₂S), який утворюється внаслідок розкладання органічних речовин. У такому середовищі вижити здатні лише анаеробні організми, що не потребують кисню. Саме сірководень створює мертву зону, в якій більшість живих істот не може існувати.

Життя у темряві: хто виживає у мертвій зоні

Хоча багатоклітинних організмів у цій частині моря немає, науковці все ж виявили форми життя, здатні пристосуватись до екстремальних умов. Йдеться про:

• бактерії, що окислюють сірководень
• археї, які споживають метан
• сапротрофні бактерії, що розкладають органіку

Ці мікроорганізми живуть на межі кисневої та сірководневої зон, а також на дні чорноморської впадини, глибиною понад 2200 метрів. Вони беруть участь у складних біохімічних процесах та є ключем до розуміння життя в екстремальних умовах.

Види мікроорганізмів, що виживають без кисню:

• Сульфатредукуючі бактерії
• Метаногенні археї
• Анаеробні гетеротрофи

Геологічна драма Чорного моря

Колись Чорне море було прісноводним озером. Але близько 7500 років тому внаслідок прориву через Босфор з Середземного моря ринула солона вода. Вона накрила стародавні річкові долини, поселення і флору з фауною. Багато залишків колишнього життя поховані під шаром ілу на дні — своєрідному архіві геологічної та біологічної історії.

Смертельний подих глибин

Іноді сірководень проривається ближче до поверхні через локальні збурення або штормові викиди. Це явище зветься замором: ураження кисневої зони, що призводить до масової загибелі риби, молюсків і морських ссавців. На щастя, подібне трапляється рідко, але це зайвий раз нагадує — Чорне море здатне до агресивної реакції.

Чорне море — мертве, але не зовсім

Хоча глибини Чорного моря не придатні для традиційного життя, вони не цілком мертві. Там існують мікросвіт, де бактерії виживають у токсичному середовищі, здійснюючи біохімічні реакції, що можуть пролити світло на походження життя на Землі й, можливо, за її межами. Ці мікроорганізми — справжні першопрохідці, які вказують шлях до розуміння життя у надзвичайно жорстких умовах.