Гренландія, якої ви ще не знали: чому тут майже не живуть люди і навіщо туди варто вирушити

Коли ми гово­ри­мо про най­від­да­ле­ні­ші та най­менш дослі­дже­ні куто­чки Землі, Гренландія постає перед нами як аркти­чна кра­ї­на-загад­ка. Величезна кри­жа­на пусте­ля пло­щею понад 2 міль­йо­ни ква­дра­тних кіло­ме­трів, з насе­ле­н­ням менше 60 тисяч осіб — це один із най­менш засе­ле­них куто­чків пла­не­ти. Але попри холод і ізо­ля­цію, Гренландія — не лише тери­то­рія, де пану­ють лід і вітер. Це земля неймо­вір­них ланд­ша­фтів, тися­чо­лі­тньої істо­рії та куль­тур­них тра­ди­цій іну­ї­тів, які збе­ре­гли свою іден­ти­чність навіть у XXI столітті.

Чому в центрі острова ніхто не живе

Більше 80% тери­то­рії Гренландії вкри­то тов­стим льо­до­ви­ко­вим щитом, сере­дня тов­щи­на якого ста­но­вить понад 1,6 км. Центр остро­ва — це кри­жа­на пусте­ля, де навіть улі­тку тем­пе­ра­ту­ра не під­ні­ма­є­ться вище нуля. Тут немає ні рослин­но­сті, ні можли­во­сті побу­ду­ва­ти інфра­стру­кту­ру. Саме тому люди осе­ли­ли­ся виклю­чно на вузь­кій при­бе­ре­жній смузі, шири­ною в сере­дньо­му до 80 км. Усі міста й села роз­та­шо­ва­ні вздовж узбережжя.

Єдиний виня­ток — Канґерлуссуак, посе­ле­н­ня, роз­та­шо­ва­не на гли­би­ні остро­ва, при­бли­зно в 160 км від узбе­реж­жя. Тут роз­мі­щу­є­ться між­на­ро­дний аеро­порт, який діє цілий рік.

Як дістатися до Гренландії

Головні воро­та на острів — це Данія та Ісландія. З Копенгагена можна доле­ті­ти за 4,5 годи­ни. Із Рейк’явіка — ще швид­ше, рейси вико­ну­ю­ться до Нуука, Кулусука та інших міст. Новий між­на­ро­дний аеро­порт у Нууку від­крив­ся у 2024 році, і тепер він став основ­ною пові­тря­ною гаван­ню Гренландії. Прямих авіа­рей­сів із США чи Канади немає.

Потрапити сюди морем також можли­во — у скла­ді кру­ї­зної подо­ро­жі пів­ні­чни­ми моря­ми. Регулярних паро­мів немає, але деякі кру­ї­зні мар­шру­ти вклю­ча­ють Гренландію як одну з зупи­нок. Це іде­аль­ний спо­сіб поба­чи­ти айс­бер­ги, фьор­ди та пів­ні­чне сяйво з борту корабля.

Що потрі­бно для подорожі:

• Шенгенська віза та націо­наль­на гренландська;
• Медична стра­хов­ка з покри­т­тям не менше 30 000 євро;
• Подання паке­та доку­мен­тів через візо­вий центр Данії.

Клімат, природа та дивовижні пейзажі

Клімат Гренландії над­зви­чай­но суво­рий, але змі­ню­є­ться в зале­жно­сті від регіо­ну. Південний захід має найм’якший клі­мат, тоді як пів­ніч і схід — це аркти­чна зона з постій­ною мер­зло­тою. Найбільший націо­наль­ний парк пла­не­ти роз­та­шо­ва­ний саме тут, у пів­ні­чно-схі­дній части­ні остро­ва. Його площа — понад 972 000 км². У цьому парку мешка­ють білі ведме­ді, песці, поляр­ні вовки, пів­ні­чні олені, овце­би­ки та рід­кі­сні птахи.

На пів­дні остро­ва можна зна­йти кущі вере­су, кар­ли­ко­вої бере­зи, осоки та навіть горо­би­ну. У пів­ні­чних райо­нах — лише мохи, лишай­ни­ки та росли­ни аркти­чної пусте­лі. Льодовики, айс­бер­ги, фьор­ди і кри­жа­ний пан­цир — це справ­жній музей при­ро­ди про­сто неба.

Люди, мова і давня історія

Першими євро­пей­ця­ми, які діста­ли­ся бере­гів Гренландії, були вікін­ги на чолі з Еріком Рудим. Вони назва­ли її «Зеленою зем­лею» (Greenland), спо­ді­ва­ю­чись, що така назва при­ва­бить нових посе­лен­ців. Дійсно, клі­мат у той пері­од був м’якшим, і чисель­ність посе­лень сяга­ла кіль­кох тисяч. Однак після кіль­кох сто­літь вікін­ги зни­кли — най­по­ши­ре­ні­ша тео­рія вка­зує на під­ня­т­тя рівня моря та зни­же­н­ня родю­чо­сті ґрунтів.

Корінне насе­ле­н­ня — іну­ї­ти, або кала­ал­лі­ти. Вони збе­рі­га­ють тра­ди­цій­ний спо­сіб життя, займа­ю­ться полю­ва­н­ням, рибаль­ством і реме­слом. До 2009 року на остро­ві діяли дві офі­цій­ні мови — грен­ланд­ська та дат­ська. Сьогодні офі­цій­ною лиши­ла­ся лише грен­ланд­ська, але дат­ська досі широ­ко вико­ри­сто­ву­є­ться в осві­ті та адміністрації.

Цікаві факти про інуїтів:

• Вони хова­ють помер­лих разом з їхні­ми осо­би­сти­ми речами;
• Святкують най­ко­ро­тшу ніч року — 21 червня;
• Виготовляють обе­ре­ги тупі­ла­ки — фігур­ки з дере­ва, кіс­тки або бивня моржа.

Що їдять на краю світу

Традиційна кухня Гренландії — це справ­жній виклик для євро­пей­сько­го гастро­но­ма. Основу раціо­ну скла­да­ють море­про­ду­кти, тюлень, кит, оле­ни­на, а також фер­мен­то­ва­ні страви.

• Суасат — суп із м’яса кита або тюле­ня з рисом і картоплею.
• Кивіак — фер­мен­то­ва­не м’ясо пта­хів, яке витри­му­ють у тюле­ня­чій шкурі під землею.
• Матак — замо­ро­же­на кито­ва шкіра з шаром сала.
• Акутак — моро­зи­во з риби, ягід, жиру і цукру.

Гренландці також полю­бля­ють міцну каву зі зби­ти­ми вер­шка­ми, ліке­ром та віскі. Перед пода­чею її часто під­па­лю­ють — тра­ди­ція, яка дивує туристів.

Що побачити у Гренландії

• Нуук — сто­ли­ця з музе­я­ми, рези­ден­ці­єю Санта-Клауса та фестивалями;
• Ілуліссат — місто біля льо­до­ви­ка Якобсхавн, вне­се­но­го до спи­ску ЮНЕСКО;
• Фьорд Скорсбі — най­дов­ший фьорд світу з айс­бер­га­ми висо­тою в десятиповерхівку;
• Культурний центр Катуак — про­стір для мисте­цтва, кіно і музики.

Поради для мандрівників

• У будь-яку пору року потрі­бна тер­мо­бі­ли­зна, теплий одяг, вітро- та водо­за­хи­сна куртка;
• Обов’язково візьміть сон­це­за­хи­сні оку­ля­ри та SPF-засо­би — лід і сніг від­би­ва­ють УФ-промені;
• Найкращий час для подо­ро­жі: з трав­ня по липень — для екс­кур­сій, з вере­сня по кві­тень — для пів­ні­чно­го сяйва;
• Офіційна валю­та — дат­ська крона. Євро та дола­ри майже ніде не приймають.

Гренландія — це місце, де час спо­віль­ню­є­ться, а люди живуть у гар­мо­нії з при­ро­дою. Це кра­ї­на, яку не змо­гли під­ко­ри­ти ні коло­ні­за­то­ри, ні суча­сна урба­ні­за­ція. Саме тут ви змо­же­те поба­чи­ти, як вигля­да­ла пла­не­та до того, як на ній з’явилися мега­по­лі­си. Тут можна зна­йти справ­жній спо­кій, аркти­чну красу і від­чу­ти, що таке — бути части­ною дикої природи.