Еверест: гора, що бере і не віддає

Еверест, або Джомолунгма, як його називають у Тибеті, — це найвища точка Землі, яка підіймається на висоту 8848 метрів над рівнем моря. Ця гора є символом людської сили, витривалості та прагнення перевершити себе. Щороку сотні альпіністів з усього світу мріють підкорити вершину, але шлях до цієї мети вкритий небезпеками.

За понад 70 років сходжень гора стала місцем не лише тріумфу, але й трагедій. На її схилах залишилися сотні тіл тих, хто загинув у боротьбі з екстремальними умовами, браком кисню та непрогнозованими погодними умовами. Велич Евересту завжди супроводжується усвідомленням його суворості.

Related Posts

Чому тіла не забирають

Для багатьох людей залишені на горі тіла альпіністів стають моторошним нагадуванням про небезпеку високогірного альпінізму. Існує кілька причин, чому тіла загиблих залишаються на схилах:

• Високі ризики. Підйом на Еверест — це вже саме по собі смертельно небезпечне завдання. Додавання до цього порятунку чи транспортування тіла значно підвищує ризик для життя рятувальників. У «зоні смерті», яка починається на висоті 8000 метрів, кисню бракує навіть для виживання, а кожен крок вимагає величезних зусиль.
• Фінансові витрати. Вартість транспортування тіла з висоти може становити десятки тисяч доларів. Лише забезпечення необхідного спорядження, залучення команди шерпів і організація операції вимагає значних коштів. Багато родин просто не можуть собі це дозволити, а страхові компанії часто не покривають таких витрат.
• Практичні труднощі. Багато тіл знаходяться у важкодоступних місцях, які неможливо дістати без ризику для життя. Крім того, сезон сходжень триває лише кілька місяців на рік, і погодні умови часто не дозволяють проводити рятувальні операції.
• Культурні та релігійні фактори. У деяких випадках родини альпіністів вважають, що залишити тіло на вершині — це честь. Це символізує духовну єдність із гірськими богами та природою, що для багатьох культур має велике значення.

Скільки людей загинуло на Евересті

Кількість загиблих на схилах Евересту точно не відома. Не всі експедиції реєструються офіційно, тому точні цифри варіюються. Станом на 2024 рік на схилах гори залишилися тіла 312 людей. Ця кількість зростає з кожним сезоном.

Серед загиблих — не лише альпіністи, але й шерпи, які працюють провідниками і несуть значні ризики, допомагаючи іншим здійснити свою мрію. Їхня жертовність є невід’ємною частиною історії Евересту.

Відомі “привиди Евересту”

Деякі з тіл на схилах стали своєрідними маркерами для нових експедицій, адже через складність транспортування вони залишаються там десятиліттями:

• Джордж Меллорі — один із перших альпіністів, який намагався підкорити Еверест у 1924 році. Його тіло знайшли лише у 1999 році, майже через 75 років після його смерті.
• Андреас Гінтерштойсер — ще один альпініст, тіло якого було виявлено у 2004 році після тривалої відсутності звісток.
• Цеванг Палжор, відомий як «Зелений черевик» — його тіло стало орієнтиром на одному з популярних маршрутів підйому.

Моторошна реальність для альпіністів

Тіла загиблих не лише нагадують про небезпеки, але й створюють етичні дилеми для альпіністів. Чи варто продовжувати шлях до вершини, знаючи, що люди навколо втратили своє життя?

Еверест залишається символом мрії, яка вимагає максимальної віддачі. Однак кожен, хто наважується кинути виклик найвищій вершині світу, повинен усвідомлювати її небезпеки. Схили цієї гори не лише місце тріумфу, а й безмовний меморіал тим, хто залишився там назавжди.