Загадкове зростання Евереста: як річкове «піратство» допомогло найвищій горі світу

Гімалаї — це гігант­ська стіна Землі, ство­ре­на тита­ні­чним зіткне­н­ням двох літо­сфер­них плит. Серед їхніх вер­шин — Джомолунгма, або Еверест, — справ­жній рекорд­смен. З висо­тою 8849 метрів вона на 250 метрів вища за інші восьми­ти­ся­чни­ки. Проте, чому саме ця гора вияви­ла­ся най­ви­щою, зали­ша­ло­ся таєм­ни­цею — аж до сьогодні.

Останні нау­ко­ві дослі­дже­н­ня з Китаю та Великої Британії вияви­ли неспо­ді­ва­ну від­по­відь: при­чи­на — у річці, яка пове­ла себе абсо­лю­тно нестан­дар­тно. Йдеться про рід­кі­сне гідро­ло­гі­чне явище під назвою «річко­ве пірат­ство». Саме воно впли­ну­ло на під­ня­т­тя Джомолунгми — і про­дов­жує це роби­ти донині.

Річка, що пішла проти течії

Річка Арун — одна з най­глиб­ших у світі. Її шлях над­зви­чай­но стрім­кий: на від­ста­ні 35 км вона втра­чає висо­ту майже на 7 км. Проте ще ціка­ві­шим є її мину­ле. Майже 90 тисяч років тому ця річка неспо­ді­ва­но змі­ни­ла свій шлях, пору­шив­ши загаль­ний гідро­ло­гі­чний баланс регіону.

За сло­ва­ми дослі­дни­ків, Арун у дав­ни­ну була лише при­то­кою біль­шої річки — Косі. Але з часом вона поча­ла «пере­хо­плю­ва­ти» її води. Це явище нази­ва­є­ться «річко­вим пірат­ством»: коли один водний потік змі­нює напрям і почи­нає живи­ти­ся за раху­нок іншо­го. У резуль­та­ті річка Арун змі­цні­ла, набра­ла поту­жно­сті й букваль­но про­рі­за­ла собі новий шлях через голов­ний хре­бет Гімалаїв.

Як вода підняла гору

Що від­бу­ва­є­ться, коли річка актив­но руй­нує гір­ські поро­ди? Земна кора стає лег­шою. Подібно до проб­ки, яка вири­нає з‑під води, легша ділян­ка кори почи­нає під­ні­ма­ти­ся. У випад­ку з Еверестом — це саме те, що сталося.

Потужний потік Арун роз­ми­вав поро­ди в райо­ні гео­ло­гі­чно­го роз­ло­му, вивіль­ня­ю­чи вели­че­зні маси мате­рі­а­лу. Цей про­цес при­звів до реа­кції зем­ної кори — вона поча­ла ком­пен­су­ва­ти втра­ту маси вер­ти­каль­ним під­ня­т­тям. Так части­на хреб­та, де роз­та­шо­ва­на Джомолунгма, стала зро­ста­ти ще швидше.

Науковці під­ра­ху­ва­ли, що части­на суча­сної висо­ти Евереста — від 15 до 50 метрів — зумов­ле­на саме цією еро­зій­ною актив­ні­стю. Автор дослі­дже­н­ня Сюй Хань пояснює: «Це реа­кція зем­ної кори на нерів­но­мір­не роз­ми­ва­н­ня — через вкар­бу­ва­н­ня пото­ку в поро­ду, поси­ле­не річко­вим захо­пле­н­ням вод.»

Чому інші вершини залишилися нижчими

Гімалаї мають бага­то восьми­ти­ся­чни­ків, проте жодна з них не дося­гла висо­ти Джомолунгми. Відповідь знову кри­є­ться в гідро­ло­гії. Решта річок регіо­ну не зазна­ла поді­бних змін: вони зали­ши­ли­ся у своїх доли­нах, з від­но­сно ста­біль­ним пото­ком. Відтак, їх еро­зій­на дія була рів­но­мір­ною, і не спри­чи­ня­ла локаль­но­го під­ня­т­тя кори, як у випад­ку з Арун.

Ефект уні­каль­но­го «річко­во­го пірат­ства» дав Евересту фору, яку жодна інша гора в регіо­ні не змо­гла наздогнати.

Найвища точка планети все ще зростає

Попри те, що може зда­ва­ти­ся, ніби гори — це щось ста­біль­не і неру­хо­ме, Джомолунгма про­дов­жує змі­ню­ва­ти­ся. Геодезичні дослі­дже­н­ня пока­зу­ють, що її висо­та збіль­шу­є­ться при­бли­зно на 0,53 мм щороку.

Це зро­ста­н­ня майже не помі­тне з року в рік, але за тися­чі років воно скла­дає деся­тки метрів. І все зав­дя­ки тій самій річці, яка колись «зра­ди­ла» своє русло й пове­ла за собою гео­ло­гі­чну істо­рію регіону.

Ця істо­рія — вра­жа­ю­чий при­клад того, як водні пото­ки можуть впли­ва­ти на фор­му­ва­н­ня ланд­ша­фту не менш, ніж текто­ні­чні сили. Еверест став най­ви­щою вер­ши­ною світу не лише через зіткне­н­ня плит, а й зав­дя­ки річці, яка вчи­ни­ла гідро­ло­гі­чну революцію.

Дослідження пока­зу­ють, що при­ро­дні явища, які зда­ю­ться мало­по­мі­тни­ми або локаль­ни­ми, можуть мати гігант­ські наслід­ки. Історія Арун і Евереста — саме такий випадок.