Культ роботи в Японії: між досягненням успіху та виснаженням

Японія зав­жди асо­ці­ю­ва­ла­ся з висо­ки­ми техно­ло­гі­я­ми, дисци­плі­ною та пра­це­лю­бні­стю. Проте за цією кар­тин­кою успі­ху хова­є­ться гли­бо­ка про­бле­ма: культ робо­ти, що іноді коштує людям здоров’я і навіть життя. В кра­ї­ні існує тер­мін «каро­сі» — смерть від пере­вто­ми, що став загаль­но­ві­до­мим у всьо­му світі. Цей фено­мен є наслід­ком дов­го­три­ва­лих соціо­куль­тур­них тра­ди­цій, що сфор­му­ва­ли уні­каль­ний, але небез­пе­чний під­хід до праці.

Чому японці так багато працюють?

Трудова етика Японії сфор­му­ва­ла­ся під впли­вом істо­ри­чних, куль­тур­них і еко­но­мі­чних факто­рів. Ще з часів саму­ра­їв япон­ці вихо­ву­ва­ли­ся в дусі честі, від­по­від­аль­но­сті та само­по­жер­тви. В епоху після Другої сві­то­вої війни кра­ї­на від­бу­до­ву­ва­ла­ся з руїн, і саме пра­цьо­ви­тість стала клю­чем до її еко­но­мі­чно­го зростання.

Крім того, бізнес-куль­ту­ра кра­ї­ни перед­ба­чає повну від­да­ність робо­ті. В япон­ських ком­па­ні­ях прийня­то зали­ша­ти­ся на робо­чо­му місці довше, ніж вима­гає кон­тракт, а від­мо­ва від понад­нор­мо­вої праці спри­йма­є­ться як від­су­тність лояль­но­сті. Соціальний тиск та кор­по­ра­тив­на куль­ту­ра зму­шу­ють пра­ців­ни­ків ста­ви­ти інте­ре­си ком­па­нії вище за осо­би­сті потреби.

«Каросі» — темна сторона культа роботи

Поняття «каро­сі» з’явилося у 70‑х роках ХХ сто­лі­т­тя, коли випад­ки смер­ті через пере­вто­му поча­ли ста­ва­ти все часті­ши­ми. Люди гину­ли від сер­це­вих напа­дів, інсуль­тів або дово­ди­ли себе до само­губ­ства через надмір­ний стрес і втому.

У 2015 році випа­док 24-річної Матсуурі Такахасі, спів­ро­бі­тни­ці вели­кої реклам­ної ком­па­нії Dentsu, шоку­вав кра­ї­ну. Вона пра­цю­ва­ла понад 100 годин на місяць понад­нор­мо­во, що зре­штою при­зве­ло до її само­губ­ства. Після цього інци­ден­ту уряд Японії поси­лив зако­но­дав­ство щодо тру­до­вих умов.

Як культ бізнесу впливає на суспільство?

Окрім загро­зи здоров’ю, культ робо­ти має сер­йо­зні соці­аль­ні та демо­гра­фі­чні наслід­ки. Молоді япон­ці все часті­ше від­кла­да­ють або пов­ні­стю від­мов­ля­ю­ться від ство­ре­н­ня сім’ї, адже робо­та зали­шає їм міні­мум часу для осо­би­сто­го життя. Як наслі­док, рівень наро­джу­ва­но­сті зни­жу­є­ться, а насе­ле­н­ня стрім­ко ста­ріє. Це ство­рює дода­тко­ве наван­та­же­н­ня на еко­но­мі­ку кра­ї­ни, адже кіль­кість пра­це­зда­тно­го насе­ле­н­ня скорочується.

Окрім того, у япон­сько­му суспіль­стві посту­по­во зро­стає рівень само­тно­сті. Через надмір­не наван­та­же­н­ня на робо­ті люди втра­ча­ють соці­аль­ні зв’язки, що при­зво­дить до депре­сій та пси­хі­чних розладів.

Чи є вихід із ситуації?

У 2018 році уряд Японії ухва­лив закон про тру­до­ві рефор­ми, який обме­жує понад­нор­мо­ві годи­ни праці та заохо­чує ком­па­нії до гну­чко­го гра­фі­ку робо­ти. Впроваджуються про­гра­ми work-life balance, що спря­мо­ва­ні на покра­ще­н­ня балан­су між осо­би­стим жит­тям і про­фе­сій­ною діяльністю.

Деякі вели­кі ком­па­нії поча­ли впро­ва­джу­ва­ти полі­ти­ку «обов’язкових вихо­дів з робо­ти», коли сві­тло в офі­сах вими­ка­є­ться після пев­ної годи­ни, зму­шу­ю­чи пра­ців­ни­ків іти додо­му. Також попу­ляр­но­сті наби­рає дистан­цій­на робо­та та ско­ро­че­ний робо­чий тиждень.

Проте про­бле­ма зали­ша­є­ться гли­бо­ко вко­рі­не­ною в куль­ту­рі кра­ї­ни. Для зміни ситу­а­ції потрі­бен не лише дер­жав­ний кон­троль, а й зміна суспіль­но­го став­ле­н­ня до робо­ти. Молоде поко­лі­н­ня япон­ців уже почи­нає пере­гля­да­ти прі­о­ри­те­ти, від­да­ю­чи пере­ва­гу гар­мо­нії між кар’єрою та осо­би­стим життям.

Культ робо­ти в Японії є скла­дною соці­аль­ною про­бле­мою, яка впли­ває на здоров’я людей, демо­гра­фі­чну ситу­а­цію та еко­но­мі­ку кра­ї­ни. Хоча уряд і бізнес-сектор роблять кроки для виправ­ле­н­ня ситу­а­ції, повна транс­фор­ма­ція тру­до­вої куль­ту­ри потре­бує часу. Важливо усві­до­ми­ти, що робо­та не повин­на кошту­ва­ти людям життя, і здоров’я та добро­бут пра­ців­ни­ків мають бути прі­о­ри­те­том для будь-якого суспільства.