Вчені наблизились до вирішення головного парадоксу подорожей у часі — і це змінює все

Мандрівки у часі давно ваблять люд­ство. Вони з’являються в кіно, літе­ра­ту­рі, нау­ко­вих деба­тах і навіть у філо­соф­ських супе­ре­чках. Та якщо подо­ро­жі у май­бу­тнє зда­ю­ться від­но­сно логі­чни­ми, то повер­не­н­ня у мину­ле — справ­жній лабі­ринт пара­до­ксів. Одним з най­ві­до­мі­ших є при­клад з потен­цій­ною змі­ною клю­чо­вих подій мину­ло­го. Але нове дослі­дже­н­ня дає неспо­ді­ва­ну відповідь.

Парадокси часу — це не фатально

Фізик Лоренцо Гавассино з Вандербільтського уні­вер­си­те­ту вва­жає, що з нау­ко­вої точки зору ці пара­до­кси — не такі вже й загроз­ли­ві. У своїй робо­ті він звер­нув­ся до кван­то­вої меха­ні­ки та ентро­пії — понять, що поясню­ють напря­мок часу. У тер­мо­ди­на­мі­ці ентро­пія вва­жа­є­ться руші­єм часу: упо­ряд­ко­ва­ні систе­ми при­ро­дно пере­хо­дять у більш хао­ти­чний стан. Але що, як систе­ма раптом почне «руха­тись назад»?

Ентропія проти стріли часу

Ми визна­ча­є­мо мину­ле й май­бу­тнє зав­дя­ки спо­га­дам та при­чин­но-наслід­ко­вим зв’язкам. Але зако­ни фізи­ки — симе­три­чні. З погля­ду рів­нянь, вони пра­цю­ють одна­ко­во в оби­дві сто­ро­ни. Саме це дає під­ґрун­тя для замкну­тих часо­вих кри­вих — коли подія повер­та­є­ться до своєї поча­тко­вої точки. Наприклад, кора­бель може стар­ту­ва­ти з точки А, повер­ну­тись у часі й знову опи­ни­тись у точці А.

У таких умо­вах ентро­пія має пово­ди­тись іна­кше. Якщо ман­дрів­ник повер­та­є­ться в мину­ле, її зро­ста­н­ня має при­пи­ни­тись або навіть змен­ши­тись. Звісно, з погля­ду кла­си­чної фізи­ки це немо­жли­во. Але кван­то­ва меха­ні­ка про­по­нує новий підхід.

Квантова невизначеність — рятівний механізм

Гавассино дово­дить, що кван­то­ва неви­зна­че­ність зава­жає ентро­пії некон­тро­льо­ва­но зро­ста­ти при русі назад у часі. Система ніби зами­ка­є­ться сама на себе. Тобто, навіть якщо ви роз­ча­ви­те бабку в доісто­ри­чно­му лісі, Всесвіт може «пере­пи­са­ти» наслід­ки так, що це не впли­не на лан­цюг подій у май­бу­тньо­му. Можливо, ство­ри­ться окре­ма гілка реаль­но­сті, де ваші дії мають зна­че­н­ня, але не зачі­па­ють вашу «рідну» часо­ву лінію.

У деяких фан­та­сти­чних тво­рах про­по­ну­ва­ли ідею про біо­ска­нер, який пере­ві­ряє, чи щось не змі­ни­ло­ся в резуль­та­ті ман­дрів­ки. Якщо так — ман­дрів­ни­ка повер­та­ють трохи рані­ше для «пере­про­хо­дже­н­ня» місії. Схоже, що наука набли­зи­лась до поясне­н­ня поді­бних кон­це­пцій реаль­ни­ми рівняннями.

Що це означає для подорожей у часі

Майбутні подо­ро­жі можуть вигля­да­ти зов­сім не так, як ми уяв­ля­ли. Замість одно­мо­мен­тно­го пере­мі­ще­н­ня з точки А до точки Б у мину­ло­му, ман­дрів­ник буде части­ною скла­дної петлі подій. Його пам’ять може змі­ню­ва­ти­ся або навіть сти­ра­тись. Це від­кри­ває нові гори­зон­ти у сфері ети­чних та філо­соф­ських мір­ку­вань. Чи від­по­від­аль­ні ми за дії, які може­мо не пам’ятати? Чи можли­ве виправ­ле­н­ня «істо­ри­чних помилок»?

Ось кіль­ка ціка­вих можли­во­стей, які випли­ва­ють із дослідження:

1. Подорожі в мину­ле не спри­чи­ня­ють ката­строф, а ведуть до вини­кне­н­ня нових варі­ан­тів роз­ви­тку подій.
2. Ентропія у замкне­но­му часо­во­му кон­ту­рі може пово­ди­тись «коре­ктно» — і це робить подо­рож у мину­ле фізи­чно можливою.

Робота Лоренцо Гавассино не пере­тво­рить вашу Tesla на маши­ну часу вже зав­тра, але вона сер­йо­зно змі­нює погляд на те, як пра­цює Всесвіт. Якщо ми пра­виль­но розу­мі­є­мо меха­ні­ку часу, то подо­ро­жі в мину­ле — не лише тема для блок­ба­сте­рів, а й реаль­ний напря­мок нау­ко­вих дослі­джень. А там, де з’являється тео­рія, зго­дом з’являються й технології.

Можливо, вже насту­пне поко­лі­н­ня ман­дрів­ни­ків виру­ша­ти­ме не лише на інші кон­ти­нен­ти, а й у дале­ке мину­ле — з кван­то­вим ком­па­сом замість валізи.