Зміст
Схожість поза кровним зв’язком
Феномен “двійників” – людей, які мають разючу подібність, але не є родичами, – привертає все більше уваги. Багато хто з нас хоча б раз у житті чув, що хтось виглядає, як його точна копія. У різних країнах світу знаходять незнайомців, які, здається, зовні не відрізняються один від одного. Це явище інтригує як суспільство, так і науковців, адже генетика й соціальні уподобання можуть впливати на те, як виглядають зовсім не пов’язані між собою люди.
Протягом останніх десятиліть інтерес до дослідження цього явища тільки зростав. Відзначаючи ці вражаючі випадки, дослідники намагаються з’ясувати, чи існують певні генетичні закономірності, що могли б пояснити, чому абсолютно незнайомі люди можуть виглядати так схоже. Така подібність може виникати навіть серед людей з різних культур і континентів, що додає питань і загадок.
Генетичний код схожих незнайомців
Молекулярний генетик Мануель Естеллер з Іспанії вирішив дослідити феномен випадкових “двійників”. Він використав серію фотографій французько-канадського фотографа Франсуа Брунеля під назвою “I’m not a look-alike!”, де зображені люди з різних куточків світу, що виглядають як близнюки. Науковці отримали генетичні зразки цих людей та використали алгоритми розпізнавання обличчя, щоб визначити рівень їхньої схожості. Серед них обрали пари з найвищим рівнем подібності для глибшого аналізу.
Під час аналізу даних зразків ДНК дослідники виявили, що деякі варіації генів, відповідальні за структуру кісток, пігментацію шкіри, форму обличчя та інші риси, можуть збігатися у випадкових людей, створюючи ефект “двійника”. Наприклад, виявлені поліморфні ділянки ДНК можуть визначати вигляд певних частин обличчя, таких як розріз очей або форма підборіддя. Ці генетичні особливості, хоча й розсіяні в різних популяціях, іноді трапляються у людей, які зовсім не пов’язані родинними зв’язками.
Естеллер зазначає, що у світі з такою кількістю населення збіги в наборі генів неминучі, і що такі випадки “двійників” – природний наслідок цього. Ці відкриття допомагають зрозуміти, як саме формується обличчя людини і які частини нашого генетичного коду можуть впливати на зовнішній вигляд.
Чи є схожість у характерах?
Інше питання, яке хвилює науковців, – чи можуть подібні зовні люди мати спільні риси характеру. Психолог Ненсі Сігал із Каліфорнійського університету вирішила з’ясувати, чи мають випадкові “двійники” схожі риси особистості, як це часто спостерігається у справжніх близнюків. Вона провела анкетування, що оцінювало основні особистісні риси: відкритість, сумлінність, екстраверсію, доброзичливість та емоційну стабільність.
Сегал зібрала ці дані серед “двійників”, щоб порівняти їх із групами близнюків, вихованих окремо. Результати показали, що хоча зовні такі люди можуть виглядати майже однаково, їхній характер та життєві уподобання часто значно відрізняються. На відміну від близнюків, “двійники” зазвичай не мають схожих рис характеру, не демонструють однакових моделей поведінки та не мають ідентичної самооцінки.
Для багатьох ця інформація стала свідченням того, що характер формується не лише генами, а й середовищем, в якому росте людина. Сегал також звертає увагу на те, що близнюки, виховані окремо, все ж мають більше схожих особливостей характеру, ніж “двійники”, що свідчить про глибокий вплив генетики у поєднанні з умовами виховання.
Феномен наших живих відображень
Хоча дослідження Сегал і показало, що зовнішність і особистість не завжди йдуть рука об руку, “двійники” Естеллера все ж поділяли деякі спільні звички та фізичні риси. Наприклад, якщо один із них мав схильність до куріння, то з великою ймовірністю і його двійник мав таку ж звичку. Цей аспект вказує на те, що певні поведінкові риси можуть бути спадковими, як, наприклад, схильність до ліворукості або короткозорості. Виявляється, що наші гени не тільки формують наш зовнішній вигляд, але й можуть впливати на схильності та поведінку.
Цей феномен відкриває нові можливості для медицини, зокрема для діагностики рідкісних захворювань. Мануель Естеллер вважає, що розпізнавання обличчя може в майбутньому використовуватися для раннього виявлення генетичних захворювань у дітей, адже певні риси обличчя можуть сигналізувати про наявність генетичних відхилень ще на ранніх етапах життя.
Пошук свого двійника
Для тих, хто цікавиться можливістю знайти свого власного “двійника”, існують спеціальні онлайн-платформи, які допомагають користувачам у пошуку схожих людей. Такі сайти, як twinstrangers.net, а також спільнота на Reddit під назвою /r/Doppelgangers, дозволяють людям знайти своїх зовнішніх “копій” по всьому світу. Проте, як зазначають науковці, зовнішня схожість не гарантує схожості в інших аспектах життя.
Науковці також вважають, що зустріч зі своїм “двійником” може стати унікальним досвідом, незалежно від того, чи збережуться після цього контакту дружні стосунки. Деякі пари “двійників”, як свідчить історія проекту Брунеля, навіть починають товаришувати чи створюють стосунки. Таким чином, феномен “двійників” свідчить про наше глибинне прагнення до подібності та прийняття власної унікальності через призму інших людей.
