133 дні у відкритому океані: історія виживання китайського моряка

Історія люд­сько­го вижи­ва­н­ня спов­не­на диво­ви­жних випад­ків, коли люди­на, опи­нив­шись у смер­тель­но небез­пе­чних умо­вах, демон­струє неймо­вір­ну стій­кість. Одним із таких випад­ків стала істо­рія китай­сько­го моря­ка Пун Ліма, який про­вів 133 дні у від­кри­то­му оке­а­ні після кора­бель­ної ава­рії під час Другої сві­то­вої війни. Це роз­по­відь про те, як він вижив, що їв і які випро­бу­ва­н­ня дове­ло­ся подолати.

Корабельна катастрофа

У 1942 році Пун Лім слу­жив на бри­тан­сько­му тор­го­во­му судні SS Benlomond, яке пря­му­ва­ло з Кейптауна до Нью-Йорка. В Атлантичному оке­а­ні, при­бли­зно за 1200 км від узбе­реж­жя Бразилії, кора­бель ата­ку­ва­ла німе­цька під­во­дний човен. Судно мит­тє­во пішло на дно, потя­гнув­ши за собою майже всю коман­ду. Вижити вда­ло­ся лише кіль­ком морякам.

Пун Ліму вда­ло­ся зна­йти ряту­валь­ний пліт. На щастя, на ньому були базо­ві запа­си: трохи печи­ва, 40 літрів води, шоко­лад, мішок цукру, сигналь­ні раке­ти, факе­ли й тент для захи­сту від сонця. Проте цього виста­чи­ло нена­дов­го, і моряк зму­ше­ний був шука­ти інші спосо­би виживання.

Відчай та боротьба за життя

Спочатку він спо­ді­вав­ся, що його швид­ко зна­йдуть ряту­валь­ни­ки. Але через постій­ну небез­пе­ку атак під­во­дних чов­нів англій­ці не стали патру­лю­ва­ти цей район. До того ж течія від­не­сла пліт дале­ко від судно­плав­них маршрутів.

Одного разу поряд із Пун Лімом сплив під­во­дний човен із незна­йо­мим біло-зеле­ним пра­по­ром. Люди на борту під­ня­ли­ся на палу­бу, поку­ри­ли та, помі­тив­ши його, лише посмі­я­ли­ся й зни­кли під водою. Шанс на поря­ту­нок був втрачений.

Їжа та вода: як вижити у відкритому морі

Коли запа­си їжі закін­чи­ли­ся, Пун Лім почав лови­ти рибу. Як сна­сті він вико­ри­став кора­бель­ну мотуз­ку, а рибаль­ські гачки виго­то­вив із пру­жин ліхта­ря. Ловив також пта­хів, які сіда­ли на пліт від­по­чи­ти. Найбільшою здо­бич­чю стала неве­ли­ка акула. Витягнувши її на борт, він роз­бив їй голо­ву мета­ле­вим гле­ком. Її м’ясо він в’я­лив на сонці, а плав­ни­ки — делі­ка­тес у китай­ській кухні — збе­ріг для майбутнього.

Головною про­бле­мою була питна вода. Опадів майже не було, тож він зби­рав дощо­ву воду, коли це було можли­во. Крім того, він дізнав­ся, що ріди­на все­ре­ди­ні риби прі­сна, адже мор­ські риби позбу­ва­ю­ться солі через спе­ці­аль­ні клі­ти­ни в зябрах та кишків­ни­ку. Виживання у морі пере­тво­ри­ло­ся на науку.

Боротьба з природою

Протягом кіль­кох міся­ців Пун Лім пов­ні­стю зале­жав від оке­а­ну. Він не міг керу­ва­ти пло­том, тому дрей­фу­вав за течі­єю. Часом почи­на­ли­ся штор­ми, і йому дово­ди­ло­ся міцно прив’язувати себе до плота, щоб не загу­би­ти­ся у хвилях.

Одного разу він поба­чив аме­ри­кан­ський кора­бель, але в цей момент почав­ся шторм, і пліт знову від­не­сло у неві­до­мо­му напрям­ку. Проте, зго­дом з’явилися озна­ки того, що берег близь­ко: вода змі­ни­ла колір, а в небі поча­ли кру­жля­ти чайки.

Довгоочікуване спасіння

У кві­тні 1943 року Пун Ліма помі­ти­ли троє бра­зиль­ських риба­лок. Вони піді­бра­ли висна­же­но­го моря­ка й доста­ви­ли на берег. Чоловік втра­тив 9 кіло­гра­мів, але зміг само­стій­но йти. Він став живою леген­дою виживання.

Після поря­тун­ку він отри­мав бри­тан­ський орден за мужність і неймо­вір­ну силу духу. Його істо­рію вико­ри­сто­ву­ва­ли у вій­сько­вих навча­н­нях як при­клад того, що люди­на зда­тна витри­ма­ти навіть най­екс­тре­маль­ні­ші умови.

Історія Пун Ліма — це доказ того, що можли­во­сті люд­сько­го орга­ні­зму наба­га­то ширші, ніж ми уяв­ля­є­мо. Виживання в оке­а­ні без зв’язку, суча­сних техно­ло­гій і допо­мо­ги — це справ­жній подвиг. Ця істо­рія нага­дує, що ніко­ли не можна зда­ва­ти­ся, навіть якщо ситу­а­ція зда­є­ться безнадійною.