Будинок для людей і бджіл: як у Британії створили казкову пасіку просто біля озера

У бри­тан­сько­му граф­стві Сомерсет з’явився один із най­див­ні­ших і най­а­тмо­сфер­ні­ших тури­сти­чних павіль­йо­нів остан­ніх років — буди­нок-пасі­ка Beezantium, ство­ре­ний сту­ді­єю Invisible Studio. Його побу­ду­ва­ли про­сто на бере­зі озера на тери­то­рії готе­лю The Newt in Somerset. І хоча зовні спо­ру­да біль­ше нага­дує каз­ко­ву хатин­ку з мідним дахом, насправ­ді це пов­но­цін­ний дім для бджіл і водно­час про­стір для гостей.

Найцікавіше в про­є­кті — те, що люди тут букваль­но пере­бу­ва­ють поруч із бджо­ли­ни­ми роди­на­ми, не зава­жа­ю­чи їм. Вулики вбу­до­ва­ні прямо в стіни будів­лі, а від­ві­ду­ва­чі можуть спо­сте­рі­га­ти за жит­тям комах через спе­ці­аль­ні вну­трі­шні панелі.

Архітектори нази­ва­ють Beezantium не про­сто павіль­йо­ном, а “фан­та­зі­єю в ланд­ша­фті” — суча­сною вер­сі­єю деко­ра­тив­них спо­руд, які сто­лі­т­тя­ми буду­ва­ли в англій­ських садах і парках.

Будинок із мідним дахом посеред озера

Будівлю роз­та­шу­ва­ли біля води не випад­ко­во. Раніше ця тери­то­рія вико­ри­сто­ву­ва­ла­ся як місце для смі­т­тя, але архі­те­кто­ри вирі­ши­ли пов­ні­стю пере­о­сми­сли­ти про­стір і ство­ри­ти тут щось живе та екологічне.

Зовні Beezantium вигля­дає майже сюр­ре­а­лі­сти­чно: вигну­тий дах із мідним покри­т­тям, оваль­ні вікна та дерев’яні стіни ство­рю­ють вра­же­н­ня, ніби це деко­ра­ція до фен­те­зі-філь­му. Особливо ефе­ктно будів­ля вигля­дає вве­че­рі, коли тепле сві­тло від­би­ва­є­ться в озері, а мідний дах почи­нає букваль­но сві­ти­ти­ся. При цьому дизайн тут не лише деко­ра­тив­ний. Більшість еле­мен­тів ство­рю­ва­ли­ся саме для ком­фор­ту бджіл.

Вулики буквально вбудовані у стіни

Головна осо­бли­вість Beezantium — інте­гро­ва­ні пасі­ки. Бджолині коло­нії живуть усе­ре­ди­ні зов­ні­шніх стін, а люди можуть без­пе­чно спо­сте­рі­га­ти за ними зсе­ре­ди­ни павіль­йо­ну. Для цього архі­те­кто­ри вико­ри­ста­ли спе­ці­аль­ні кон­стру­кції та про­зо­рі пане­лі, які дозво­ля­ють бачи­ти життя комах, не тур­бу­ю­чи їх. Це пере­тво­рює про­стір одно­ча­сно на пасі­ку, вистав­ко­вий центр і своє­рі­дний при­ро­дний атракціон.

У про­є­кті брала участь бджо­ляр­ка Пола Карнелл, яка допо­ма­га­ла ада­пту­ва­ти будів­лю під різні види бджіл. Усередині перед­ба­чи­ли не лише місце для медо­но­сних коло­ній, а й окре­мі сере­до­ви­ща для диких та оди­но­чних бджіл. Архітектори навіть спе­ці­аль­но зали­ши­ли при­ро­дні отво­ри в дубо­вих пане­лях фаса­ду, щоб кома­хам було легше потра­пля­ти всередину.

Усередині будинок більший, ніж здається зовні

Одна з голов­них архі­те­ктур­них ідей про­є­кту — ефект неспо­ді­ван­ки. Здалеку павіль­йон зда­є­ться малень­ким і майже ігра­шко­вим, але все­ре­ди­ні про­стір від­кри­ва­є­ться зна­чно ширше. Інтер’єр вико­на­ний у теплих медо­вих від­тін­ках із полі­ро­ва­но­го дуба. Усередині є осві­тні пане­лі, інте­р­актив­ні еле­мен­ти та зони для від­по­чин­ку. Світло потра­пляє через оваль­ні вікна та вели­ке пано­рам­не вікно з видом на озеро.

Архітектори спе­ці­аль­но пра­цю­ва­ли над тим, щоб про­стір вигля­дав “іншо­сві­тнім” і трохи каз­ко­вим. Але за цією атмо­сфер­ні­стю сто­їть ціл­ком пра­кти­чна мета — пока­за­ти людям важли­вість бджіл і дати можли­вість спо­сте­рі­га­ти за ними макси­маль­но делікатно.

Архітектура як спосіб говорити про екологію

Останніми рока­ми архі­те­кто­ри деда­лі часті­ше ство­рю­ють не про­сто кра­си­ві будів­лі, а про­сто­ри, які одно­ча­сно пра­цю­ють як еко­ло­гі­чні про­є­кти. Beezantium — саме такий випа­док. Бджоли зали­ша­ю­ться одни­ми з най­ва­жли­ві­ших запи­лю­ва­чів у світі, а ско­ро­че­н­ня їхніх попу­ля­цій уже давно стало гло­баль­ною про­бле­мою. Через це архі­те­кто­ри, дизай­не­ри та еко­ло­ги все часті­ше інте­гру­ють при­ро­дні сере­до­ви­ща про­сто в суча­сні споруди.

У випад­ку Beezantium вийшло щось зна­чно ціка­ві­ше за зви­чай­ний “еко-про­єкт”. Це місце пра­цює як тури­сти­чна лока­ція, арт-об’єкт і реаль­ний про­стір для життя комах одночасно.

Будівля виглядає як декорація до фільму

Найсильніше Beezantium вра­жає саме атмо­сфе­рою. Будівля не схожа ні на кла­си­чний музей, ні на зви­чай­ну пасі­ку. Вона вигля­дає як див­ний арт-об’єкт десь посе­ред англій­ської при­ро­ди. Особливо вве­че­рі, коли тепле сві­тло вихо­дить із вікон, а дах із міді бли­щить над озе­ром, спо­ру­да нага­дує щось між каз­ко­вою хатин­кою та павіль­йо­ном із фан­та­сти­чно­го філь­му. Через це Beezantium швид­ко став одні­єю з най­ві­до­мі­ших архі­те­ктур­них лока­цій Сомерсета — місцем, де еко­ло­гія, дизайн і туризм неспо­ді­ва­но зли­ли­ся в одну дуже незви­чну історію.