Коли ми думаємо про країну, уявляємо зелені долини, озера та, звісно ж, річки — джерело життя, торгівлі та цивілізації. Та що, коли їх зовсім немає? Уявіть країну, де немає жодної постійної річки, а температура влітку сягає +50°C. І водночас — це одна з найзаможніших держав світу. Саудівська Аравія, Катар, ОАЕ та деякі інші країни дійсно не мають жодної річки, але змогли побудувати сучасну інфраструктуру та забезпечити водою не лише міста, а й пустелі. Як саме — розглянемо у цій статті.
Географія без води
На Аравійському півострові панує один з найсухіших кліматів на планеті. Тут річна кількість опадів не перевищує 100 мм, а в деяких районах — лише 50 мм. Через відсутність гірських хребтів і регулярних дощів постійних річок просто не існує. Більшість водотоків — це ваді (сухі русла), які наповнюються лише кілька днів на рік під час злив.
У Саудівській Аравії, наприклад, площа понад 2 мільйони км² — і жодної постійної річки. Те саме можна сказати і про Катар та Об’єднані Арабські Емірати. Всі вони входять до числа країн без жодної прісноводної річки. Це ставить питання: як вижити в такому середовищі?
Де вони беруть воду?
Опріснення морської води
Це головне джерело питної води в більшості арабських країн. Вони використовують енергоємні установки для опріснення вод Перської затоки. Лише Саудівська Аравія має понад 30 великих станцій опріснення, які виробляють мільярди літрів питної води щодня.
Використання підземних вод
У 1980-х роках Саудівська Аравія знайшла великі підземні водоносні горизонти. Проблема в тому, що ці води накопичувались десятки тисяч років і не поповнюються — це так звана “викопна” вода.
Повторне використання стічних вод
Усі ці країни активно використовують очищення стічних вод для повторного застосування в сільському господарстві, промисловості й навіть в озелененні міст.
Імпорт води
Деякі країни навіть розглядали ідеї імпорту води у танкерах чи через трубопроводи з Пакистану або Туреччини. Хоча це дорого, в умовах дефіциту — це реальний варіант.
Як працює опріснення
Опріснення може відбуватись кількома способами:
- Метод зворотного осмосу (RO) — вода проходить через мембрани, які затримують сіль;
- Метод багатоступеневого випаровування (MSF) — вода кип’ятиться й охолоджується, сепаруючись від домішків.
Це дороге задоволення. Літр такої води може коштувати в 10–30 разів дорожче, ніж у звичайних річкових системах. Але ціна — не єдиний мінус. Опрацювання морської води залишає велику кількість соляного концентрату, який повертають у море, що загрожує морським екосистемам.
Наслідки для екології
Хоча технології дозволяють забезпечити людей водою, існує ціла низка проблем:
- Засолення ґрунтів через полив водою зі слідами солі;
- Знищення морської флори і фауни поблизу місць скидання опріснених залишків;
- Високе енергоспоживання, що часто забезпечується нафтовими ТЕС, спричиняє викиди CO₂.
Вода — нова нафта?
Країни без річок доводять, що за достатньої кількості грошей можливо купити навіть воду. Однак у світі триває криза водних ресурсів, і приклад Саудівської Аравії чи Катару — не універсальний. Їхні рішення дорого коштують, а отже — не кожна країна може їх повторити.
Це створює у світі нову реальність, де доступ до води стає стратегічним ресурсом, майже як енергоносії.
Життя без річок можливе — але надзвичайно дороге, енергоємне й ризиковане з погляду екології. Країни, які обрали такий шлях, демонструють неймовірні досягнення технологій, але водночас стикаються з викликами, які ще не мають сталого вирішення.
Проблема води — глобальна. І навіть якщо сьогодні вона не стоїть гостро у вашому регіоні, варто вже зараз замислитись над її економією, повторним використанням і захистом природних джерел.
Знайшли помилку? Виділіть текст та натисніть комбінацію Ctrl+Enter або Control+Option+Enter.
