Канатний трамвай Сан-Франциско: легенда міста на пагорбах

Сан-Франциско, де зна­хо­ди­ться один із най­ві­до­мі­ших видів транс­пор­ту, має три трам­вай­ні систе­ми. Найстаріша з них — це саме мере­жа кана­тних трам­вай­чи­ків (cable cars). Вони стали іко­ною міста та справ­жнім тури­сти­чним атра­кціо­ном. Хоча вони вже не віді­гра­ють клю­чо­вої ролі в гро­мад­сько­му транс­пор­ті, їхня уні­каль­ність з інже­нер­ної точки зору викли­кає захоплення.

Як працює канатний трамвай

Канатний трам­вай не має вла­сно­го дви­гу­на — його рух забез­пе­чує ста­ле­вий трос, що про­хо­дить під зем­лею в спе­ці­аль­ній канав­ці між рей­ка­ми. Він без­пе­рерв­но руха­є­ться зі швид­кі­стю при­бли­зно 15 км/​год. Вагончик зчі­плю­є­ться з ним спе­ці­аль­ним зажи­мом і таким чином руха­є­ться впе­ред. Щоб зупи­ни­ти­ся, кон­ду­ктор від­пу­скає зажим та акти­вує одну з трьох систем гальмування.

Історія виникнення

Перший кана­тний трам­вай з’явився в Сан-Франциско у 1873 році. Його ство­ри­ли, щоб полег­ши­ти пере­су­ва­н­ня містом, адже через круті пагор­би тут було важко ходи­ти пішки або пере­су­ва­ти­ся кін­ни­ми екі­па­жа­ми. Ідея вияви­ла­ся успі­шною, і до кінця XIX сто­лі­т­тя в місті діяло 23 мар­шру­ти кана­тно­го трамвая.

Проте з появою еле­ктри­чних трам­ва­їв у кінці XIX сто­лі­т­тя мерія Сан-Франциско вирі­ши­ла, що нова техно­ло­гія зна­чно еко­но­мі­чні­ша. До 1912 року зали­ши­ло­ся лише 8 кана­тних ліній, які збе­ре­гли­ся зав­дя­ки тому, що еле­ктро­транс­порт не міг дола­ти такі круті під­йо­ми. Максимальний ухил, який дола­ють кана­тні трам­ваї, ста­но­вить 21 градус!

Сучасність канатного трамвая

Сьогодні в місті пра­цю­ють три мар­шру­ти кана­тно­го трам­вая. Він уже не є ефе­ктив­ним гро­мад­ським транс­пор­том — це ско­рі­ше роз­ва­га для тури­стів, які охоче пла­тять $6 за поїзд­ку. Вагончики часто пере­пов­не­ні, а на кін­це­вих стан­ці­ях зби­ра­ю­ться довгі черги охо­чих проїхатися.

Особливість кон­стру­кції ваго­нів у тому, що вони напів­від­кри­ті. Пасажири можуть сто­я­ти на спе­ці­аль­них май­дан­чи­ках і навіть три­ма­ти­ся за пору­чні, сто­я­чи збоку, що робить подо­рож ще більш видовищною.

Унікальні технічні рішення

Складність систе­ми поля­гає в тому, що всі троси схо­дя­ться до одно­го при­мі­ще­н­ня — мотор­ної стан­ції. Тут поту­жні дви­гу­ни General Electric обер­та­ють веле­тен­ські коле­са, які забез­пе­чу­ють рух тро­сів. Щоб трос не посла­блю­вав­ся, натяг під­три­му­є­ться спе­ці­аль­ни­ми меха­ні­зма­ми. Коли ж його знос стає кри­ти­чним, його замі­ню­ють за одну ніч, поки трам­ваї не працюють.

Місця, де трам­ваї зупи­ня­ю­ться, також спро­е­кто­ва­ні ціка­во: на під­йо­мах зупин­ки зав­жди зна­хо­дя­ться на пере­хре­стях, де доро­га є рів­ною. Кажуть, що сві­тло­фо­ри в цих місцях нала­што­ва­ні так, щоб трам­вай зав­жди мав пере­ва­гу в русі.

Важливість роботи грипмена

Водіїв кана­тно­го трам­вая нази­ва­ють «гри­пме­на­ми». Вони повин­ні мати неймо­вір­ну фізи­чну силу та точність рухів. Важіль, який керує зажи­мом, дуже важ­кий, а від­кри­ва­ти і закри­ва­ти його потрі­бно в пра­виль­них місцях. Одна помил­ка — і вагон може поко­ти­ти­ся назад.

Є місце, де два троси пере­ти­на­ю­ться: у цей момент гри­пмен має вча­сно від­пу­сти­ти трос, щоб вагон про­їхав за інер­ці­єю. Якщо зро­би­ти це нев­ча­сно, верх­ній трос може отри­ма­ти сер­йо­зні пошкодження.

Розворот вагонів

Одна з най­ефе­ктні­ших сцен — це роз­во­рот трам­вая на кін­це­вій стан­ції. Трос не можна повер­та­ти разом з ваго­ном, тому трам­вай під’їжджає до спе­ці­аль­ної пла­тфор­ми, від’єднується від троса і вру­чну обер­та­є­ться нав­ко­ло своєї осі.

Канатний трам­вай Сан-Франциско — це жива істо­рія міста, яка збе­ре­гла­ся, незва­жа­ю­чи на роз­ви­ток техно­ло­гій. Він про­дов­жує раду­ва­ти тури­стів, а його уні­каль­ність робить його невід’ємною части­ною коло­ри­ту міста. Якщо ви хоче­те поба­чи­ти, як Сан-Франциско на карті істо­рії збе­рі­гає свої тра­ди­ції, обов’язково про­їдь­те­ся на цьому диво­ви­жно­му транспорті!