Сан-Франциско, де знаходиться один із найвідоміших видів транспорту, має три трамвайні системи. Найстаріша з них – це саме мережа канатних трамвайчиків (cable cars). Вони стали іконою міста та справжнім туристичним атракціоном. Хоча вони вже не відіграють ключової ролі в громадському транспорті, їхня унікальність з інженерної точки зору викликає захоплення.
Як працює канатний трамвай
Канатний трамвай не має власного двигуна – його рух забезпечує сталевий трос, що проходить під землею в спеціальній канавці між рейками. Він безперервно рухається зі швидкістю приблизно 15 км/год. Вагончик зчіплюється з ним спеціальним зажимом і таким чином рухається вперед. Щоб зупинитися, кондуктор відпускає зажим та активує одну з трьох систем гальмування.
Історія виникнення
Перший канатний трамвай з’явився в Сан-Франциско у 1873 році. Його створили, щоб полегшити пересування містом, адже через круті пагорби тут було важко ходити пішки або пересуватися кінними екіпажами. Ідея виявилася успішною, і до кінця XIX століття в місті діяло 23 маршрути канатного трамвая.
Проте з появою електричних трамваїв у кінці XIX століття мерія Сан-Франциско вирішила, що нова технологія значно економічніша. До 1912 року залишилося лише 8 канатних ліній, які збереглися завдяки тому, що електротранспорт не міг долати такі круті підйоми. Максимальний ухил, який долають канатні трамваї, становить 21 градус!
Сучасність канатного трамвая
Сьогодні в місті працюють три маршрути канатного трамвая. Він уже не є ефективним громадським транспортом – це скоріше розвага для туристів, які охоче платять $6 за поїздку. Вагончики часто переповнені, а на кінцевих станціях збираються довгі черги охочих проїхатися.
Особливість конструкції вагонів у тому, що вони напіввідкриті. Пасажири можуть стояти на спеціальних майданчиках і навіть триматися за поручні, стоячи збоку, що робить подорож ще більш видовищною.
Унікальні технічні рішення
Складність системи полягає в тому, що всі троси сходяться до одного приміщення – моторної станції. Тут потужні двигуни General Electric обертають велетенські колеса, які забезпечують рух тросів. Щоб трос не послаблювався, натяг підтримується спеціальними механізмами. Коли ж його знос стає критичним, його замінюють за одну ніч, поки трамваї не працюють.
Місця, де трамваї зупиняються, також спроектовані цікаво: на підйомах зупинки завжди знаходяться на перехрестях, де дорога є рівною. Кажуть, що світлофори в цих місцях налаштовані так, щоб трамвай завжди мав перевагу в русі.
Важливість роботи грипмена
Водіїв канатного трамвая називають “грипменами”. Вони повинні мати неймовірну фізичну силу та точність рухів. Важіль, який керує зажимом, дуже важкий, а відкривати і закривати його потрібно в правильних місцях. Одна помилка – і вагон може покотитися назад.
Є місце, де два троси перетинаються: у цей момент грипмен має вчасно відпустити трос, щоб вагон проїхав за інерцією. Якщо зробити це невчасно, верхній трос може отримати серйозні пошкодження.
Розворот вагонів
Одна з найефектніших сцен – це розворот трамвая на кінцевій станції. Трос не можна повертати разом з вагоном, тому трамвай під’їжджає до спеціальної платформи, від’єднується від троса і вручну обертається навколо своєї осі.
Канатний трамвай Сан-Франциско – це жива історія міста, яка збереглася, незважаючи на розвиток технологій. Він продовжує радувати туристів, а його унікальність робить його невід’ємною частиною колориту міста. Якщо ви хочете побачити, як Сан-Франциско на карті історії зберігає свої традиції, обов’язково проїдьтеся на цьому дивовижному транспорті!
Знайшли помилку? Виділіть текст та натисніть комбінацію Ctrl+Enter або Control+Option+Enter.
