Річки не потрібні: як деякі країни перетворили воду на нафту XXI століття

Коли ми дума­є­мо про кра­ї­ну, уяв­ля­є­мо зеле­ні доли­ни, озера та, зві­сно ж, річки — дже­ре­ло життя, тор­гів­лі та циві­лі­за­ції. Та що, коли їх зов­сім немає? Уявіть кра­ї­ну, де немає жодної постій­ної річки, а тем­пе­ра­ту­ра влі­тку сягає +50°C. І водно­час — це одна з най­за­мо­жні­ших дер­жав світу. Саудівська Аравія, Катар, ОАЕ та деякі інші кра­ї­ни дій­сно не мають жодної річки, але змо­гли побу­ду­ва­ти суча­сну інфра­стру­кту­ру та забез­пе­чи­ти водою не лише міста, а й пусте­лі. Як саме — роз­гля­не­мо у цій статті.

Географія без води

На Аравійському пів­остро­ві панує один з най­су­хі­ших клі­ма­тів на пла­не­ті. Тут річна кіль­кість опа­дів не пере­ви­щує 100 мм, а в деяких райо­нах — лише 50 мм. Через від­су­тність гір­ських хреб­тів і регу­ляр­них дощів постій­них річок про­сто не існує. Більшість водо­то­ків — це ваді (сухі русла), які напов­ню­ю­ться лише кіль­ка днів на рік під час злив.

У Саудівській Аравії, напри­клад, площа понад 2 міль­йо­ни км² — і жодної постій­ної річки. Те саме можна ска­за­ти і про Катар та Об’єднані Арабські Емірати. Всі вони вхо­дять до числа країн без жодної прі­сно­во­дної річки. Це ста­вить пита­н­ня: як вижи­ти в тако­му середовищі?

Де вони беруть воду?

Опріснення морської води

Це голов­не дже­ре­ло питної води в біль­шо­сті араб­ських країн. Вони вико­ри­сто­ву­ють енер­го­єм­ні уста­нов­ки для опрі­сне­н­ня вод Перської зато­ки. Лише Саудівська Аравія має понад 30 вели­ких стан­цій опрі­сне­н­ня, які виро­бля­ють мільяр­ди літрів питної води щодня.

Використання підземних вод

У 1980‑х роках Саудівська Аравія зна­йшла вели­кі під­зем­ні водо­но­сні гори­зон­ти. Проблема в тому, що ці води нако­пи­чу­ва­лись деся­тки тисяч років і не попов­ню­ю­ться — це так звана «вико­пна» вода.

Повторне використання стічних вод

Усі ці кра­ї­ни актив­но вико­ри­сто­ву­ють очи­ще­н­ня сті­чних вод для повтор­но­го засто­су­ва­н­ня в сіль­сько­му госпо­дар­стві, про­ми­сло­во­сті й навіть в озе­ле­нен­ні міст.

Імпорт води

Деякі кра­ї­ни навіть роз­гля­да­ли ідеї імпор­ту води у тан­ке­рах чи через тру­бо­про­во­ди з Пакистану або Туреччини. Хоча це доро­го, в умо­вах дефі­ци­ту — це реаль­ний варіант.

Як працює опріснення

Опріснення може від­бу­ва­тись кіль­ко­ма способами:

• Метод зво­ро­тно­го осмо­су (RO) — вода про­хо­дить через мем­бра­ни, які затри­му­ють сіль;
• Метод бага­то­сту­пе­не­во­го випа­ро­ву­ва­н­ня (MSF) — вода кип’ятиться й охо­ло­джу­є­ться, сепа­ру­ю­чись від домішків.

Це доро­ге задо­во­ле­н­ня. Літр такої води може кошту­ва­ти в 10 – 30 разів дорож­че, ніж у зви­чай­них річко­вих систе­мах. Але ціна — не єди­ний мінус. Опрацювання мор­ської води зали­шає вели­ку кіль­кість соля­но­го кон­цен­тра­ту, який повер­та­ють у море, що загро­жує мор­ським екосистемам.

Наслідки для екології

Хоча техно­ло­гії дозво­ля­ють забез­пе­чи­ти людей водою, існує ціла низка проблем:

• Засолення ґрун­тів через полив водою зі слі­да­ми солі;
• Знищення мор­ської флори і фауни побли­зу місць ски­да­н­ня опрі­сне­них залишків;
• Високе енер­го­спо­жи­ва­н­ня, що часто забез­пе­чу­є­ться нафто­ви­ми ТЕС, спри­чи­няє вики­ди CO₂.

Вода — нова нафта?

Країни без річок дово­дять, що за доста­тньої кіль­ко­сті гро­шей можли­во купи­ти навіть воду. Однак у світі три­ває криза водних ресур­сів, і при­клад Саудівської Аравії чи Катару — не уні­вер­саль­ний. Їхні ріше­н­ня доро­го кошту­ють, а отже — не кожна кра­ї­на може їх повторити.

Це ство­рює у світі нову реаль­ність, де доступ до води стає стра­те­гі­чним ресур­сом, майже як енергоносії.

Життя без річок можли­ве — але над­зви­чай­но доро­ге, енер­го­єм­не й ризи­ко­ва­не з погля­ду еко­ло­гії. Країни, які обра­ли такий шлях, демон­стру­ють неймо­вір­ні дося­гне­н­ня техно­ло­гій, але водно­час сти­ка­ю­ться з викли­ка­ми, які ще не мають ста­ло­го вирішення.

Проблема води — гло­баль­на. І навіть якщо сьо­го­дні вона не сто­їть гостро у вашо­му регіо­ні, варто вже зараз зами­сли­тись над її еко­но­мі­єю, повтор­ним вико­ри­ста­н­ням і захи­стом при­ро­дних джерел.