Зміст
Стародавні поховання
Протягом кам’яного віку люди не мали звичних засобів для позначення своїх територій. Однак аналіз останніх археологічних знахідок у регіоні Леванту, що охоплює сучасну Сирію, Ліван, Ізраїль та Палестину, показує, що стародавні люди могли використовувати поховання як свого роду маркери власності. Це припущення відкриває новий погляд на відносини між неандертальцями та ранніми Homo sapiens, які жили в одному регіоні, в часи, коли між ними могли виникати конфлікти за ресурси та простір.
Неандертальці і Homo sapiens жили в умовах постійної боротьби за виживання. Кожен шматок землі мав стратегічне значення, особливо печери, які надавали захист від негоди та хижаків. Близькість поховань до таких місць могла символізувати право на територію, подібно до того, як сучасні народи використовують власність для позначення своєї землі.
Знахідки у Леванті
Археолог Омрі Барзілай з університету Хайфи та палеоантрополог Елла Бін з Тель-Авівського університету досліджували місця поховань у Леванті. Їхні спостереження показують, що неандертальці і ранні Homo sapiens мали схожі ритуали у ставленні до своїх померлих, хоча і з певними відмінностями у деталях. Дослідники припускають, що обидва види могли впливати на традиції одне одного або навіть запозичувати певні ритуали, коли їхні шляхи перетиналися.
Що таке поховання
Розглядати стародавні поховання складно, адже вчені мають визначити, чи були рештки навмисно поховані, чи це результат природних процесів. Ідея про свідоме поховання неандертальцями обговорюється вже понад півстоліття. У 1950-х роках під час розкопок у печері Шанідар в Іраці дослідники знайшли рештки неандертальців, оточені фрагментами квіткового пилку. Це викликало припущення, що поховання могли бути частиною ритуалу, в якому квіти використовувалися як символ або знак поваги.
На відміну від Homo sapiens, які часто клали своїх померлих в певних позах, неандертальці виявляли більшу різноманітність у способах розташування тіл. Ця різниця може вказувати на різні підходи до ритуалів поховання або ж відображати культурні особливості обох видів.
Відмінності у похованнях Homo sapiens та неандертальців
Дослідники виявили п’ять місць поховань неандертальців і два поховання Homo sapiens, датовані періодом близько 120 000 до 50 000 років тому. Неандертальці частіше ховали своїх померлих у печерах, тоді як Homo sapiens обирали місця на схилах перед печерами або у природних скельних укриттях. Обидва види виявляли повагу до своїх померлих, однак саме неандертальці першими почали ховати новонароджених дітей, що може вказувати на сильний соціальний зв’язок у їхніх громадах.
Homo sapiens надавали перевагу похованням у положенні на спині або на боці із колінами, підтягнутими до грудей, що нагадує позу плоду. Такий ритуальний підхід може свідчити про символічне значення цього положення, можливо, як символ повернення до природи. Неандертальці також інколи використовували цю позу, але в цілому їхні поховання відрізнялися більшою різноманітністю.
Ритуальні предмети у похованнях
Археологи знайшли багато цікавих предметів у місцях поховань обох видів, що можуть свідчити про релігійні переконання або символічне значення смерті для цих людей. Неандертальці розміщували поруч з головами померлих пласкі камені, які могли служити своєрідною «подушкою». Крім того, у могилах часто знаходили черепахові панцирі та кам’яні знаряддя. У похованнях Homo sapiens виявлено червону охру, яку, ймовірно, використовували для оздоблення тіл або предметів. Це могло символізувати соціальний статус або бути частиною вірувань, що відображали відношення до смерті.
Поховання як територіальні маркери
Оскільки неандертальці та Homo sapiens вели кочовий спосіб життя, вони могли повертатися до одних і тих же місць під час сезонних переміщень. Печери були не лише захистом від небезпек, а й важливим ресурсом, який могли привласнити через поховання. Подібні традиції простежуються і в сучасних кочових народів, які використовують поховання для позначення своєї території.
Хто започаткував традицію поховань
Найдавніші поховання в регіоні Леванту, датовані приблизно 120 000 років тому, є одними з перших відомих прикладів ритуальних поховань. Ці знахідки свідчать про те, що поховання з’явилося саме в цьому регіоні і потім поширилося на інші території, зокрема в Африку та Європу. В Африці найстаріше поховання Homo sapiens було знайдене в Кенії, датоване 78 000 років тому, а в Європі — близько 60 000 років тому.
Переривчаста традиція поховань
Хоча поховання можуть виглядати як поступове накопичення знань, існує ймовірність, що такі традиції не були безперервними. Культура та знання могли передаватися з покоління в покоління, втрачатися і знову з’являтися у різних спільнотах. Ця переривчаста лінія передачі знань відображає складність відносин між культурними практиками стародавніх людей.
Дослідження стародавніх поховань неандертальців та Homo sapiens у Леванті дозволяє заглянути у світ наших предків і розкрити їхні уявлення про смерть, територіальні права та ритуали. Виявляється, що поховання, яке могло слугувати маркером території, відображало не лише культурні звичаї, але й, можливо, конкурентні стосунки між двома видами. Це відкриття змінює наші уявлення про давні зв’язки та культурний обмін між неандертальцями та ранніми Homo sapiens. Хоча багато аспектів цих ритуалів ще залишаються загадкою, сучасні знахідки дають нам унікальну можливість зрозуміти, як поховання стали початком традицій, що згодом поширилися по всьому світу, зберігаючи пам’ять про минулі покоління.
