Де немає жодної бактерії: мандрівка до стерильних зон Землі

Бактерії пере­жи­ли дино­зав­рів, асте­ро­ї­ди і TikTok. Вони живуть у ядрах реакто­рів, на дні оке­а­ну, у вул­ка­нах і навіть на тво­є­му смар­тфо­ні (вибач, але так і є). Та попри свою супер­си­лу, є кіль­ка місць на пла­не­ті, де навіть най­ви­три­ва­лі­ші мікро­ор­га­ні­зми не вижи­ли. Такі зони — не про­сто пусті, вони сте­риль­ні. Абсолютно.

І якщо ти поду­мав, що мова про опе­ра­цій­ну з іде­аль­но начи­ще­ни­ми інстру­мен­та­ми — три­май­ся. Реально існу­ють дві при­ро­дні тери­то­рії, які кру­ті­ші за будь-яку фан­та­сти­ку. У кожній із них немає голов­но­го інгре­ді­єн­та для вижи­ва­н­ня — води або можли­во­сті її використати.

Сухі долини Антарктиди: коли лід — це ще не вода

Антарктида — офі­цій­на сто­ли­ця холо­ду, вітру і пін­гві­нів. Але є там місце, де все настіль­ки сухо, що місце­ві вітри букваль­но вижи­ма­ють воло­гу з пові­тря. Це Сухі доли­ни Мак-Мердо. І хоча нав­ко­ло все вкри­то льо­дом, тут — камі­н­ня, пісок, пил і вітер зі швид­кі­стю 320 км/​год. Як фен, який постій­но пра­цює на максимум.

У само­му цен­трі долин роз­та­шо­ва­ний так зва­ний «льо­до­вик» Шеклтона. У лапках — бо льоду там при­бли­зно нуль. Земля твер­да, як бетон, а воло­гість — рівно нульо­ва. Саме тому тут у 20% зраз­ків ґрун­ту вчені вза­га­лі не зна­йшли жодно­го (!) живо­го орга­ні­зму. Навіть мікроскопічного.

Чому тут немає життя?

• Нульова воло­гість
• Постійний вітер
• Температурні екс­тре­ми
• Відсутність пожив­но­го середовища

І хоча в 80% зраз­ків бакте­рії все ж були, Шеклтонський «льо­до­вик» став чи не єди­ним сухо­пу­тним місцем, яке по праву можна назва­ти мер­твою зоною.

Вулкан Даллол: кислотний курорт

Ласкаво про­си­мо в Ефіопію — регіон, де пекло зда­є­ться при­єм­ні­шим, ніж вули­ця. Тут, серед соля­них пла­стів, кисло­тних озер і гаря­чо­го пові­тря, роз­та­шо­ва­ний вул­кан Даллол. Місце кра­си­ве до нере­аль­но­сті — кольо­ри, як у рекла­мі ново­го аль­бо­му Björk. Але краса — оманлива.

Це — най­ниж­чий вул­кан на пла­не­ті, майже на 50 метрів нижче рівня моря. Усе дов­ко­ла — суміш солі, кисло­ти і тем­пе­ра­ту­ри +35 °C у тіні (якщо вона раптом з’явиться). Звучить, як антиспа.

На вигляд — казка. Усередині — смерть для всьо­го живо­го. Жоден живий орга­нізм не витри­мує поєд­на­н­ня таких факторів:

• Надмірна кисло­тність
• Висока соло­ність
• Постійна спека

Уся ця коктейль­на вечір­ка ство­рює умови, в яких біо­мо­ле­ку­ли про­сто роз­па­да­ю­ться. Усе, що могло б вижи­ти — зго­ряє ще до того, як сформується.

І хоча у деяких м’якших куто­чках все ж зна­йшли окре­мі археї, біль­ша части­на Даллола зали­ша­є­ться без­ду­шною, хоча й неймо­вір­но кра­си­вою зоною.

Наймертвіші, але найбільш захопливі

Що спіль­но­го між цими двома точка­ми на карті?

1. Обидві абсо­лю­тно не схожі між собою.
2. В обох від­су­тні жит­тє­во важли­ві умови для мікроорганізмів.
3. Вони вигля­да­ють так, ніби їх зняли для філь­му про інші планети.

Насправді ці лока­ції — ніби під­каз­ка від при­ро­ди: «Хочеш поба­чи­ти Марс, не вилі­та­ю­чи з Землі? Ласкаво просимо!»

А може, життя ще проб’ється?

Клімат змі­ню­є­ться, бакте­рії ево­лю­ціо­ну­ють, а наука не сто­їть на місці. Цілком можли­во, що через деся­тки чи сотні років навіть ці дві «мер­тві» зони ста­нуть жит­тє­зда­тни­ми. А поки — вони зали­ша­ю­ться уні­каль­ни­ми мар­ке­ра­ми того, наскіль­ки різною може бути Земля.

Ти не поба­чиш там тури­сти­чних мар­шру­тів зі стен­дап-гідом, але саме в таких місцях можна від­чу­ти себе дослі­дни­ком іншої пла­не­ти. І це — справ­жній тури­сти­чний кайф.